сно займає важливе місце в організації діяльності групи. На відміну від керівника лідер покликаний здійснювати в основному регуляцію міжособистісних відносин у групі, підтримувати стабільність в групі. Найчастіше лідер з'являється стихійно, його положення менш стабільно, лідер приймає більш безпосередні рішення, якщо керівник групи і її лідер - різні особи, то залежно від рівня групового розвитку, їх взаємини можуть призвести або до ефективної спільної діяльності, або до конфліктів.
Поняття «лідер» пов'язане з поняттям «управління» і «керівництва». Лідерство визначається, по-перше, як провідне становище окремої особи соціальної групи, класу, партії, держави, що пояснюється більш ефективними результатами діяльності (економічної, політичної, спортивної тощо), по-друге, як процеси внутрішньої самоорганізації та самоврядування групи, колективу, що обумовлено індивідуальної ініціативою їх членів. На відміну від лідера керівник завжди виступає посередником соціального контролю і адміністративно-державної влади. Лідер - це член групи, який добровільно взяв на себе значну міру відповідальності у досягненні групових цілей, ніж того, що вимагають формальні приписи або суспільні норми. Формальний лідер призначається або вибирається, набуваючи, таким чином, офіційний статус керівника. Неформальний лідер - це член групи, який найбільш повно у своїй поведінці відповідає груповим цінностям і нормам. Він веде групу, стимулюючи досягнення групових цілей і виявляючи при цьому більш високий рівень активності порівняно з іншими членами групи. Основні функції лідерства - організація спільної життєдіяльності в різних її сферах, вироблення і підтримка групових норм, зовнішнє представництво групи у взаєминах з іншими групами, прийняття відповідальності за результати групової діяльності, встановлення і підтримання сприятливих соціально-психологічних відносин у групі.
Феномен лідерства визначається взаємодією ряду змінних, основними з яких, є психологічні характеристики особистості самого лідера, соціально-психологічні характеристики групи, характер вирішуваних завдань і особливості ситуації, в якій перебуває група [3].
1.1 Влада і лідерство
Реакція людей на владу буває різною. Це може бути довіра, страх, байдужість і т.д. Від цих почуттів залежить, як розвиватимуться відносини «менеджер - підлеглий». У більшості випадків виявляється важким ефективно впливати на людей, спираючись тільки на посадову владу. Потрібна особистісна влада, заснована на лідерських якостях керівника. Для того щоб захопити людей, зацікавити і повести за собою буває мало формальних владних повноважень. Не підуть, якщо не вистачить довіри. Потрібні відносини «лідер - послідовники».
Бути керівником ще не означає автоматично вважатися лідером в організації. Якщо посадова влада, формальна, дається керівнику «зверху», наприклад, власниками компанії, то особистісну владу, неформальну, менеджер може отримати тільки «знизу», від інших учасників групи за певні особистісні якості та здібності. Отже, менеджер - не дорівнює лідер, і навпаки. Багато менеджери володіють лідерськими якостями, але реальні лідери майже завжди не допрацьовують як менеджери.
Тут багато відмінностей. Наприклад, менеджери, як адміністратори, мають тенденцію займати пасивну позицію по відношенню до цілей. Вони орієнтовані на п...
