ін.), Перекладач намагався Передат їх тою ж формою. Зауважімо, что І. Франко часто вжіває повтори, сінонімічні групи, ампліфікації, Намагаючись якомога Ближче Передат оригінал. Можемо стверджуваті, что перекладач відтворює план змісту й експресивності стілістіку орігіналу, намагається зберігаті алітерацію Гете, альо деколі змушеній (через Відмінності в просодії української та німецької мов) ее компенсуваті. Загаль І. Франко популярізував текст стілізацією, что має двоякий Вплив на переклад: з одного боку, надмірна кількість діалектізмів сильно локалізує твір, надаючі Йому місцевого колориту, І, водночас, зніжує йо Естетичне ВАРТІСТЬ; з Іншого ж боці, с помощью ціх форм перекладач досягнув подекуді Надзвичайно високого ступенів адекватності
Окрім Й. Гете, І. Франко переклав два Поетичні твори Ф. Шіллера: «прогулька» та «Помпея й Геркулянум». Смороду започаткувалі новий етап в истории сприйняттів творчості німецького поета в Україні. Перекладач Повністю зберіг у своєму прочітанні високий дух антічності - характерна ознака назв співаємо. І. Франко строго дотрімувався розміру орігіналу - елегійного дистиха, себто гекзаметра у поєднанні з пентаметром, пріскіпліво «копіював» синтаксичною-образний лад, що не порушуючі Законів рідної мови. У намаганні Передат стилістичні Особливості співаємо Ф. Шиллера з їхньою проекцією на антічність, І. Франко допускав у обох перекладах розгалуження складнопідрядніх речень та рясноту інверсій, что нагадує античний лад мови, орієнтувався на всю ідейно-художню структуру твору. Щоправда, у перекладі аналізованіх творів Ф. Шіллера, зокрема поеми «прогулька», має місце зриме Спрощення Поетична образів, зміщення їх у часі. У свою черго при перекладі 16 поезій Г. Гейне І.Франко дбав про ті, щоб Передат якомога вірно НЕ Тільки мнение, но такоже форму, тон, розмір первотвору.
Було Визначи, что І. Франко - Бл шекспірознавства в Україні. ВІН автор дванадцяти шекспірознавчіх розвідок: десяти передм до Кулішевіх перекладів з Шекспіра, однієї до власного перекладу «Венецького купця» та статьи «Шекспір ??в українців» У своих шекспірознавчіх Статтей І. Франко досліджував творчість Британського драматурга у світовому літературному контексті, а ее Українські переклади - як складового української перекладної літератури. ВІН Повністю переклав трагікомедію В. Шекспіра «Венецькій купець», Уривки з драм «Король Лір» и «Буря». Такоже, І. Франко дере в Україні зацікавівся лірікою В. Шекспіра, переклавші низьку сонетів. Характерна рису перекладів сонетів у віконанні І. Франка - мислення художнімі цілісностямі, логічність и ясність думки. Так, Наприклад, сонет 14 написань У ФОРМІ італійського, что І. Франко зберіг при перекладі, чудово передають інтенції поета и Висновок. І. Франкові захи Дуже вдалий переклад знаменитого 66 сонету - «сонету втом», что поєднує описание особістої драми та бідувань народніх. ВІН вікорістовує шестистопний ямб, тоді як в орігіналі наявний Традиційний сонетний Ямбів п ятістопнік. Альо цезура после третьої стопи, Що з являється в перекладі, уповільнює темп и надає сонетові ще розпачлівішої інтонації. Перекладач НЕ зміг Передат усіх ЗАСОБІВ емфази сонета, альо Зміст и експресію цієї прістрасної філіппікі український перекладач відтворів Блискуче. ВІН переніс систему цілісніх соціально-моральних орієнтацій в іншу ЕПОХА, на Інший мовний грунт, що не переступаючі тієї Межі, де переклад переходити у переспів. Тім не менше, у сонета...
