м чином, в Поволжі), переважно для підготовки із середовища В«інородцівВ» місіонерів-священиків. Починаючи з другої половини XVIII століття шкільно-місіонерська діяльність серед неросійських народів значно розширюється і набуває вже більш організований характер. Після затвердження в 60-ті роки XIX століття шкільних статутів і перетворення на їх основі початкової та середньої школи царський уряд приступив до розробки державних документів з організації шкіл для неросійських народів. Основні політичні та ідеологічні установки для шкільного справи були сформульовані в 1870 році реакційним міністром народної освіти Д.А. Толстим. Визначивши відповідними державними документами, порядок роботи шкіл та зміцнивши в своїх цілях органи шкільного управління, царизм неухильно посилював протягом другої половини XIX століття систему прискіпливого, ретельного контролю і нагляду за діяльністю вчителів. Категорично заборонялося створення шкіл рідною, проведення навчання рідної мови в існуючих школах в позаурочний час. Винним у порушенні цих приписів погрожували величезними грошовими штрафами і тюремним ув'язненням. Починаючи з другої половини XIX століття, царський уряд став насаджувати нові місіонерські школи з викладанням у них рідною мовою учнів за системою Миколи Івановича Ильминского (1822-1891). Головне місце в системі Н.І. Ильминского відводилося поширенню релігійного виховання через місіонерські православні школи. Н.І. Ільмінскій вважав, що успіху цих шкіл сприятиме початкове навчання учнів на їхній рідній мові з одночасним вивченням ними мови російської, після засвоєння якого викладання повністю переводилося на цю мову. Одночасно з цим і відбір самих вчителів для місіонерських шкіл Н.І. Ільмінскій пропонував проводити з середовища місцевих жителів, та й підручники для шкіл за системою Н.І. Ильминского мали складатися рідною учнів з друком їх російськими літерами. Основним типом навчальних закладів, через які здійснювалася система Н.І. Ильминского, були звані В«братськіВ» школи, відкриття яких почалося з 1863 року. Зазвичай дворічне навчання в цих школах йшло рідною учнів і мало релігійний характер. Найбільшого розвитку В«братськіВ» школи досягли в кінці XIX століття в Поволжі. У місцевостях з мусульманським населенням здавна існували конфесійні школи (Мактаб, медресе тощо), які були розсадником релігійного фанатизму і пантюркізму. На противагу їм царським урядом створювалися особливі урядові школи для численних народів Росії, в цих школах викладалися світські науки підготовленими вчителями, які володіють новими дидактичними засобами. Освітній рівень, загальна організація навчальної роботи і методи навчання були вище, ніж у мусульманських школах; але на першому плані тут стояли колонізаторські мети - підготовка з середовища корінного населення відданих царської влади людей. Сприятливі дії на боротьбу неросійських народів за широке національне просвітництво і розвиток прогресивної педагогічної думки надали революційно-демократичний...