ідвести душу розмовою, душа-людина, як на духу, душа нарозхрист і пр. Саме такий тип розмови найбільш імпонує росіянам. Французи дуже чутливі до форми спілкування, красномовству, естетичному аспекту розмови. Якщо в Англії мистецтво розмови зводиться до вміння мовчати, причому в цьому англійці вбачають стриманість і коректність, то у Франції, де дуже люблять і вміють блиснути словом, мовчазний людина соціально вбиває себе. Розмова у французів носить невимушений характер і йде з винятковою швидкістю. Бесіди французів схожі на гру словами, навіть у сучасному розмові простих французів чутні відгомони салонних бесід часів В«бель-ЕпокВ» початку 20 століття. Виливів душі не почуєш, дана слабкість недоречна. У французьких висловлюваннях, які функціонально можна перекласти як В«вилити душуВ», В«vider son sacВ» - букв. В«Спустошити свій мішокВ», В«deballerВ» - букв. В«РозпакуватиВ», В«confesserВ» - букв. В«ВисповідатисяВ», немає згадки про душу. В Іспанії теж люблять поговорити. Причому не обов'язково знати людину, щоб розмовляти з ним годинами. Іноді в кінці бесіди співрозмовники навіть не знають імен один одного. Але існують заборонені теми. В Іспанії не прийнято говорити про смерть, про гроші, особливо, якщо вони у вас є. Ніхто не говорить В«я заробляю багатоВ» або В«я заробляю пристойноВ», скоріше В«не скаржусяВ» або В«живу помаленькуВ». Англійці в гостях будуть, швидше за все, вести розмови про свої захоплення, шукати точки дотику зі своїми співрозмовниками саме в цій області і майже ніколи не стануть стосуватися того, що є головною справою їхнього життя, особливо якщо на цьому терені вони чогось досягли. Так що при знайомстві не варто розраховувати на бесіду про те, що вас в цій людині найбільше цікавить, про речі, які хотілося б, насамперед, з'ясувати. Англійці дотримуються правила "не бути особистимВ», тобто не виставляти себе в розмові, не вести мови про себе самому. Вважається поганим тоном без міри проявляти власну ерудицію і взагалі безапеляційно стверджувати, що б то не було. В Англії зведена в культ легка бесіда, що сприяє приємному розслабленню розуму, а аж ніяк не глибокодумний діалог і тим більше не зіткнення протилежних поглядів. p align="justify"> Невербальне міжособистісне спілкування різних народів також рознится. При початку і наприкінці розмови французи обмінюються поцілунками, які не мають нічого спільного з інтимною або спорідненої близькістю (кількість В«бізушекВ» залежить від регіону Франції, наприклад у Парижі, їх кількість доходить до чотирьох разів). Даний жест, який, по суті справи полягає в легкому дотику щоками, - чиста формальність, але обов'язкова. Французи до того ж потискають руки (при зустрічі та прощанні) всім присутнім, включаючи жінок. В Іспанії чоловіки обіймаються або ляскають один одного по плечу. Якщо зустрічаються чоловік і жінка або дві жінки, вони цілуються (два рази на відміну від французів) і так само як французи всього лише стосуються щік. При прощанні, цей ритуал пов...
