ь приклади конкретних випадків з досвіду найближчого оточення.
• У чоловічій мови відзначаються також термінологічним, прагнення до точності номінацій, сильніший вплив фактора "професія" (Вважається, що чоловіки більше говорять про роботу), велика, порівняно з жіночої, тенденція до використання експресивних, особливо стилістично знижених засобів, навмисне огрубіння мови.
• До типових рис жіночого мовлення автори відносять гіперболізованную експресивність (моторошно прикро; колосальна трупа; маса асистентів) і більш часте використання вигуків типу ой!
• Асоціативні поля в чоловічого та жіночого мовлення співвіднесені з різними фрагментами картини світу: спорт, полювання, професійна, військова сфера (для чоловіків) і природа, тварини, навколишній повсякденний світ (для жінок).
• У жінок помітна тенденція до інтенсифікації, перш всього позитивної оцінки. Чоловіки більш виражено використовують, негативну оцінку, включають стилістично знижену лайливу лексику та інвективи.
В якості головного висновку автори вказують на відсутність різких "непрохідних" кордонів між чоловічою і жіночою промовою в російській мові. Відмічені ними особливості чоловічого та жіночого мовлення визначаються як тенденції вживання. "Непоодинокі випадки, коли ті чи інші явища, виявлені в мові чоловіків і жінок, пов'язані з особливостями їх психічного складу, характеру, професії, ролі в соціумі, але не з відмінностями по підлозі ". Характерною рисою радянської, а потім російської лінгвістичної гендерології можна назвати практичну спрямованість дослідження чоловічого та жіночого мовлення: велика кількість праць пов'язано з потребами криміналістичної експертизи. Вони зосереджені на діагностиці та встановленні ідентифікаційних ознак чоловічого та жіночого мовлення. Найбільш значима для цього виду досліджень розробка методик встановлення імітації мови особи протилежної статі. З'ясовується, яким чином можна встановити сам факт імітації, які ознаки тексту дозволяють встановити фальсифікацію. Очевидно, що для вирішення цієї завдання необхідно мати чітко верифікується набір ознак чоловічої і жіночої мови. Так, Т. В. Гомін вважає: "Щоб дійти висновку про факт імітації промови особи іншої статі, потрібно встановити, який комплекс класифікаційних ознак (ідентифікаційних характеристик) жіночої та чоловічої мови є помітним, часто зустрічається і легко піддається імітації, а якими ознаками наслідувати складніше, що обумовлено глибинними процесами породження мовлення і не може бути заховане, замасковано ". Автор виділяє комплекс поверхневих і глибинних ознак чоловічого та жіночого мовлення. До поверхневих відноситься компетентне опис фрагментів дійсності, де традиційно панують жінки: приготування їжі, орієнтація в проблемах моди, виховання, домашнього господарства (підкреслимо, що причини такого поділу праці не розглядаються як нерелевантні), - або чоловіки: ремонт техніки, домашня праця за допомогою слюсарних "подібних інструментів, знання спортивних команд тощо Такі ознаки можуть бути відносно легко сфальсифіковані. Загальним же глибинним ознакою імітації автор вважає "наявність у тексті, складеному від особи жінки (чоловіки), характеристик, більшою мірою відображають психолингвистические навички чоловічий (жіночої) письмової мови ". До них автор відносить:
Чоловіча письмова мова:
-використання армійського і тюремного жаргону;
-часте вживання вступних слів, особливо мають значення констатації: очевидно, безсумнівно, звичайно;
-вживання великої кількості абстрактних іменників;
-вживання при передачі емоційного стану або оцінку предмета або явища слів з найменшою емоційної індексацією; одноманітність лексичних прийомів при передачі емоцій;
-поєднання офіційно і емоційно маркованої лексики при зверненні до рідних і близьких людей;
-використання газетно-публіцистичних кліше;
-вживання нецензурних слів як ввідних (Любов, бл ... дь, знайшов) і одноманітність використовуваних нецензурних слів, а також переважання нецензурних інвектив і конструкцій, що позначають дії і процеси, а також переважання дієслів активного застави та перехідних;
невідповідність знаків пунктуації емоційному напруженню мови.
Жіночий письмова мова:
- наявність безлічі вступних слів, визначень, обставин, займенникових підлягають і доповнень, а також модальних конструкцій, що виражають різну ступінь непевності, предположительности, невизначеності (може бути, мабуть, по-моєму);
-схильність до вживання "престижних", стилістично підвищених форм, кліше, книжкової лексики (випробовуй почуття гидливості й огиди; різка розмова; силуети підлітків);
-використання коннотатівно нейтральних слів і виразів, евфемізмів (нецензурно висловлювався замість матюкався; в нетверезому вигляді замість п'яний);
-вживання оціно...
