ож саму сукупність знань, що дозволяють передбачити поведінку об'єктів природи шляхом моделювання як їх самих, так і їх взаємодії один з одним (зокрема, математичного). Прийнято вважати, що наука в сучасному розумінні цього слова з'явилася в Стародавній Греції, хоча відомо, що величезні запаси знань були накопичені задовго до цього в Древніх, Єгипті та Китаї. З точки зору практики знання прикладів цілком еквівалентно знанню теорем, записаних в абстрактних позначеннях. Тому умовно приймемо рівнозначність (у практичному сенсі) цих систем знань. Іншими словами, для зручності порівняння ми прирівняли корисність вавілонської і грецької геометрії. Мабуть, якщо при цьому між ними все ж існує відмінність, то саме в ньому слід шукати підставу для визначення науки. Виявляється, що в загальному випадку в геометрії Евкліда не обов'язково пам'ятати самі теореми, а вже тим більше вирішення практичних завдань: досить знати визначення, аксіоми, правила побудови і мати практичні навички, щоб у разі виникнення потреби вивести ту чи іншу теорему і вирішити потрібну задачу, спираючись на цю систему знань. Користуючись знайденої теоремою (або теоремами) неважко вирішити безліч завдань. На противагу цьому вавилонська "наука" передбачає запам'ятовування сукупності прикладів, потрібних на всі випадки життя. Вавилонський спосіб накопичення знань завжди пов'язаний з великою витратою ресурсів пам'яті і, тим не менш, не дає можливості швидко отримувати відповіді на знову виникаючі питання. Грецька спосіб пов'язаний із систематизацією знань і, завдяки цьому, максимально економний. Подібні приклади, а число їх можна помножити - згадаймо, наприклад, діяльність Ліннея і Дарвіна з систематизації знань в біології і пов'язаний з цим прогрес в цій області - дають можливість визначити науку, як діяльність з систематизації, упорядкування знань. Зі часів Ф. Бекона усвідомлена думка, що науці слід не тільки пасивно спостерігати і збирати готове, але й активно шукати і плекати знання. Для цього по Бекону людина повинна задавати природі питання і за допомогою експерименту з'ясовувати її відповіді. Іншою стороною діяльності вчених традиційно є передача знань іншим людям, тобто викладацька діяльність. Отже, наукою є кодування знань, побудова моделей різних об'єктів і систем, розрахунок (Передбачення) на цій основі поведінки конкретних об'єктів і систем. br/>
2.1 Підходи у визначенні науки
1. Термінологічний підхід у визначенні науки
Узагальнюючим і важливим для всіх можливих визначень науки залишається те, що ми вже якимось чином знаємо, що таке наука. Йдеться про експлікації преднаходімого нами у себе знання, притому знання досить об'єктивного чи по Принаймні розділяється нами зі значною частиною наукової спільноти. До науці відносяться не тільки пізнання в сенсі дії або діяльності, а й позитивні результати цієї діяльності. Крім того, і деякі результати, які в прямому і буквальному сенсі в...