моційного благополуччя дитини, обмежує його соціальну адаптацію. Вони відзначають, що емоційні порушення дитини є наслідком будь-якої форми жорстокого поводження, а не тільки психічного насильства. [6] Дане визначення автори дали з точки зору слідства насильства, тобто порушень які виникають після емоційного насильства. p align="justify"> На мій погляд, поняття психологічне насильство і емоційне насильство тотожні. Так як, при психологічному насильстві відбувається вплив і на емоційну сферу дитини. p align="justify"> На думку А. Б. Орлова, спектр психологічного насильства включає:
а) психологічні впливи (погрози, приниження, образи, надмірні вимоги, надмірна критика, брехня, ізоляція, заборони на поведінку і переживання, негативне оцінювання, фрустрація основних потреб і потреб дитини тощо) ;
б) психологічні ефекти (втрата довіри до себе і світу, дифузна самоідентичність, Напівзалежна когнітивний стиль, зовнішній локус контролю, занепокоєння, тривожність, порушення сну й апетиту, депресія, агресивність, поступливість, догідливість, погана успішність , комунікативна некомпетентність, низька самооцінка, схильність до усамітнення, суїцидальні нахили, затримки фізичного і психічного розвитку В»і т. д.);
в) психологічні взаємодії (домінантність, ефективність, непередбачуваність, непослідовність, неадекватність, неприйняття з боку батьків і субординованість, бездушність, ригідність, безвідповідальність, невпевненість, безпорадність, самознищення з боку дітей) [7] p>
Очевидно, що ті чи інші дії батьків можуть бути розцінені як психічне насильство тільки з урахуванням особливостей особистості дитини і характеру його взаємин з батьками. Відповісти на поставлені питання допомагає запропонована Гарбаріно і співавт. (11) класифікація основних проявів (форм) психічного насильства: відкидання, ізоляція, тероризування, ігнорування і розбещення. p align="justify"> Заперечення проявляється в тому, що дорослий відмовляється визнавати цінність дитини і свій обов'язок задовольняти його основні потреби, не визнається право дитини просити чи вимагати що-небудь від батьків.
При ізоляції дорослий різко обмежує соціальні контакти дитини, повністю контролює коло його спілкування, перешкоджає встановленню дружніх зв'язків з іншими дітьми чи довірчих відносин з іншими дорослими. У крайніх випадках можуть обмежуватися контакти навіть з іншим батьком. У дитини виникає враження повної самотності, ізоляції від зовнішнього світу та інших людей. p align="justify"> Тероризування проявляється в постійній вербальної агресії, залякування та погрози з боку дорослого, що створює у дитини почуття страху, тривоги і невпевненості. Дитина починає сприймати світ як ворожий і непостійний. Тероризування є не тільки погрози фізичною розправою з боку дорослого, а й залякування можливими ворожими діями з боку інших осіб (наприклад, злочинців або педофілів),...