ності або повної незрозумілості перекладеного тексту. Це вплинуло на подальшу діяльність перекладачів. Вони прагнули до того, щоб текст перекладати не дослівно, а передавати його загальний зміст. Такий підхід до перекладу надав перекладачам більшу свободу, так як при перекладі вони могли передавати і свої враження по відношенню до оригінального тексту. p align="justify"> Умовно в історії перекладацької діяльності можна виділити чотири періоди - стародавній, середня, новий і новітній.
Стародавній період в історії перекладацької діяльності знаменитий застосуванням дослівного перекладу щодо оригінального тексту. Тобто основною функцією перекладачів була передача тексту в буквальному сенсі. Саме так виник переклад. p align="justify"> Спочатку перекладачі намагалися перекладати твори усно, першим письмовим перекладом прийнято вважати переклад на грецьку і латинську мови тексту Біблії, до якої перекладачі ставилися з трепетом, так як Біблія представляла собою священний закон. Перекладачі, переводячи текст Біблії, боялися змінити його або передати невірний сенс, саме тому вони намагалися перевести все заповіді максимально дослівно. Протягом усього стародавнього періоду буквальний переклад вважався нормою і приймався апріорно. p align="justify"> Отже, під перекладом тексту в древній період розумівся дослівний або буквальний переклад, який грунтувався на передачі не основний суті тексту, а на передачі слів і термінів, які у вихідному тексті. Але варто відзначити, що не всі терміни і вирази були перекладними, що спричинило за собою народженню нового напряму в теорії та практиці перекладу - вільного перекладу. Але буквальний переклад таки залишався основним ще довгий час. p align="justify"> Однак це не завадило діяльності перекладачів, яких прийнято вважати новаторами в силу їх рішучого виступу проти буквального перекладу. У їх числі був і великий Марк Туллій Цицерон, розвиваючий ідеї вільного перекладу. Його філософські трактати цінні тим, що викладають докладні вчення філософських шкіл того часу. В«Згубну точністьВ» - саме так він називав переклади творів того часу. Цицерон вважав, що зберегти всі чарівність, що міститься в текстах інших мов дуже важко, для цього мало знання окремо написаних слів, необхідно також розуміти і передавати всім іншим чуттєвість і ставлення, які приховані під самим текстом. Якщо перекладати слово в слово, вважав він, то результат не може вийти позитивним, але в тому випадку, якщо відійти від головної функції перекладача і включити логіку, змінюючи при цьому порядок слів або самі слова, тоді сенс всього вмісту тексту буде переданий з неймовірною точністю .
Таким чином, починає своє існування вільний переклад, який спочатку вважався лише доповненням до основного буквальному перекладу, тобто вільна форма перекладу виникає спочатку як міжмовне посередництво після буквального перекладу.
У IV столітті до н.е. Ієронім застосував на практиці ідею...
