Цицерона про вольності перекладу. Старий заповіт був переведений на латинь з давньоєврейської мови. З цього моменту буквальний переклад став втрачати своє чільне місце і поступово затверджувався переклад "за змістомВ». p align="justify"> Що ж стосується Стародавнього Риму, то більшість письменників розглядало переклад з тієї точки зору, що з його допомогою можливо розвинути рідну мову. Це пояснюється тим, що в Древньому Римі перекладачі дотримувалися можливості здійснення вільного перекладу, ніж буквального. Вказівки античних письменників Горація, Цицерона, Квінтіліана мали велике значення і для наступних епох літературного розвитку, так як і надалі, перекладачі слідували античним традиціям. p align="justify"> Боротьба двох систем перекладацької діяльності, основоположниками яких були класичний Рим і середньовічна церковно-монастирська вченість, тривали протягом усього феодального періоду історії Європи.
Що ж до історії переводимости Росії, то слід зазначити, що вже в Київській Русі перекладачі намагалися перекладати тексти з грецької і південнослов'янських мов. Під час існування Київської Русі, яка підтримувала торгові і культурні зв'язки з такими державами як Візантія, Німеччина, Франція та іншими слов'янськими державами, переклад не була захопленням, а засобом спілкування і прагненням до економічного та культурного розвитку. Доказом того, що перекладацька діяльність мала широке поширення на Русі, є велике число збережених пам'яток. p align="justify"> Жителі Русі перекладали на мову, за допомогою якого спілкувалися саме в той період, і сучасні вчені переконані, що ступінь майстерності російських перекладачів була більш ніж високою. Серед збережених робіт перекладачів Стародавньої Русі варто виділити В«ОлександріюВ» та В«Троянську притчуВ», які були написані на живій мові народу, а не за допомогою запозичень термінів з інших мов, що підкреслює лексичне багатство і високу культуру російської мови. p align="justify"> У середній період все ще існує буквальний переклад, проте він використовується набагато рідше вільного перекладу, який і став основною формою перекладацької діяльності середнього періоду.
Вільний переклад є переклад, що відтворює ключову інформацію оригіналу з можливими відхиленнями, наприклад пропусками чи додаваннями.
Вважається, що продовжувачем теорії Цицерона про вільному перекладі є великий французький письменник і філолог того часу Етьєн Доле, який сформулював основні перекладацькі принципи, до яких відносяться:
- обов'язок перекладача досконало розуміти зміст оригіналу, а також намір автора, переведенням якого він займається. Тобто перекладач не зможе правильно передати суть тексту, якщо він не до кінця розуміє, про що йде мова і що цим хотів передати автор даного тексту;
- обов'язок перекладача досконало володіти мово...
