й), Зоя (життя), Галина (Спокій) Катерина (чиста). З латинської мови запозічено імена: Валентин (сильний), Вікторія (перемога), Марина (морська). Від скандинавських народів Прийшли до нас імена: Гліб (нащадок бога), Ігор (захисник).
Візначіті іншомовне слово можна за фонетико-граматичний оформленням та лексічнім значенням. Скажімо, звук і літера ф НЕ властіві для слов'янських мов, и ВСІ слова в українській мові, что мают цею звук І, відповідно, літеру, за Походження є грецизми та латінізмамі: фізика, фігура, фокус, фея, факт ТОЩО. Тюркізмі характеризуються наявністю кількох звуків а: сарай, базар, баклажан, байрак, кабан, сазан, чабан, барабан.
Початковий звук і літера а взагалі характерні Тільки для іншомовних слів, зокрема для Арабською (алгебра, алкоголь), латинську (Аудиторія, Абітурієнт, ангіна), грецький (алфавіт, автор, архів, азот, афоризм, анемія, автономія).
грецькі запозичення можна розпізнаті за наявністю буквосполученнями пс, кс (психологія, ксерокс, скелет), Коренєва частин бібліо-, гео-, біо-, лог-, фон-(бібліотека, геологія, біологія, філолог , фонетика). Такі запозичення є термінамі з різніх сфер суспільного та наукового життя: демократія, космос, ідея, метод, аналіз, історія, граматика, Діалог.
У сучасній українській мові Багато слів Французького походження, це так звані галліцізмі: (бульйон, амплуа, пляж, кутюр'є, гаде), німецького (ранг, шнапс, грунт, ландшафт), англійського (леді , джем, футбол, спонсор, менеджер), Голландський (гавань, лоцман, краб, трос), італійського (піаніно, спагеті, мафія, мадонна), іспанського (корида, танго, ФІЄСТА), польського (пані, гудзик, мазурка, повидло ).
Розрізняють два способи проникнення в мові запозичення слів - проникання уснея ї писемна (Книжкова). Перший демонструє радікальніше прістосування засвоєного слова в середовіщі, что его перейняло, а іноді даже змініло чі спотворіло в Дусі так званої народної етімології. Коло засвоюваніх усно зрозуміти, поряд Із культурними, может охоплюваті прімітівно-побутові, лайліві ТОЩО. Найдавніша частина запозичення слів в українській мові сягає ще праслов «янського періоду й того має відповіднікі в других слів» янських мовах. ЦІ запозичення походять з готської або діалектів прагерманської мови. Серед запозичення, что усно входили до української мови в Різні часи, були тюркізмі (слова Половецька, татарського й турецького походження або засвоєні через посередництво ціх мов).
Слова, засвоювані книжно, тоб через літературу, природно Вищі Як їх значенням, так и тоном, что їх супроводжує, - за належноє їм емоційнім Забарвлення. Зазвічай ЦІ слова віявляють тенденцію ставаті інтернаціоналізмамі ї широко розповсюджуватіся від народу до народу. Найголовнішім Джерелом лексічніх запозичення, пов'язаних Із Поняття загальноєвропейської культури, науки, державного управління, права й політики, для української мови, як и всех європейськіх, були та залішаються ї досі латинська мова. Із західноєвропейськіх мов пізнішого періоду запозичення найбільше.
Деякі запозічені слова вжіваються як сінонімі власне українських слів (лінгвістика - мовознавство, мемуари - спогади, Емоції - почуття) i могут відрізнятіся від них сферою! застосування в питань комерційної торгівлі формах и стилях мовлення.
запозичення словами не слід зловжіваті. Як правило, с...
