у та національному розрізах, проблему национального примирення на протівагу ідеї класової Боротьби як рушійної сили истории.
Р.Гром як Вказував на проблеми місця й роли людини в мире, а такоже значний уваг пріділів єврейській темі як міфічній истории народу та характерній для творчості У.Самчука проблемі єдиного носія колектівної свідомості роду й народу.
Один з найвідомішіх дослідніків творчості автора, С.Пінчук у своїй статьи Дві епопеї У.Самчука среди других Згадаю и проблему родового й особіст самоствердження в праці як ФОРМІ виявило свого людського Обличчя и СОЦІАЛЬНОГО престижу. У дослідженні поетики Вказаною творів велику роль, крім згаданіх праць М.Гона та Р.Гром яка, зіграла Поетика духовності в романі У.Самчука Волинь Т.Хом як.
просвітницько-популярізаторській Период підходу до творчості У. Самчука в Українському літературознавстві пройдено. Про творчу спадщину письменника-емігранта з явилися діаспорні праці А. Власенко-Бойцун, М. Гарасевич, О. Лятурінської, Л. Луціва, О. Тарнавського. Надруковані матеріали наукових конференцій, на якіх виступали Знані самчукознавці С. Барабаш, М. Гон, Р. Гром як, М. Жулинський, О. Макаренко, М. Моклиця, П. Панасюк, С. Пінчук, Г. Штонь. Дослідженню ЖИТТЯ І творчості Гомера ХХ століття Уласа Самчука Присвятої свои Дисертації С. Бородіна, В. Бурлакова, В. Кизилова, І. Комінярська, Ю. Мариненко, О. Пасічник, О. Пастушенко, Н. Плетенчук, Н. Пріймас, І. Руснак. Особливо відзначаємо внесок у самчукознавство історика, літератора та краєзнавця з Кременця Гаврило Івановича Черніхівського.
.2 естетичні подивись Уласа Самчука
За своими Переконаний У. Самчук БУВ консерватором, Котре орієнтувався на ангажованості національною ідеєю літературу. Україна для письменника Залишаюсь радше духовною, аніж реально існуючою фізічною інстанцією. Народ, на его мнение, будувать свою незалежність Тільки и Виключно Словом [Самчук 1946, с. 132]. У таких розумів на літературу покладали, крім основних, Інші, неестетічні повинності. Передусім вона мала Виконувати пізнавальну функцію, бо Тільки" через слово, мову, літературу, як через призму світло, проходить І розкладається на безліч відтінків Людський думка, Якої Завдання є Висловіть повнотіла, цілість про єкта, з Якого вона походити [Самчук 1995, арк . 4].
Великі твори, стверджував письменник у Период Муру, Надаються народам" право буті вісловленімі, буті НЕ німімі," кожна літера и Кожний знак Вислова нас учинений и чати [Самчук 2005, с. 15, 28]. У цьом випадка Поняття" велика література Варто сприйматися як сінонім до словосполучення" класична література, что неодмінно пов язував У. Самчуком Із автентичних творчістю, яка відбівала форму та Зміст якоїсь конкретної нації.
До справи Пізнання української людини в ее часі та ее просторі долучень І. Котляревський, Т. Шевченко, П. Куліш, Леся Українка, І. Франко, альо українська література вражала У. Самчука ПЄВНЄВ однобічністю. Філософські проблеми вісвітлюваліся Переважно мовою поезії з ее лірічною, й достатньо чуттєвою концепцією дійсності, де все зводілося до фокусу емоцій, болю, Співчуття, жалю, а рушійною силою вважаєтся частка, визначення, пріречення. Сенсуального наставлення витворилася й достатньо тенденційну концепцію філософії Добра и Зла, за Якою Кріль культ малих, убогих и погордитися до Всього великог...
