то скоротилася, необхідно перейти до більш формального стилю.
Визначити, що таке ввічливість у міжкультурному аспекті надзвичайно складно. Традиційно прийнято вважати, що ввічливість - це прояв поваги до іншої людини. Її пов'язують з такими поняттями, як шанобливість, галантність, коректність, чемність. При цьому під повагою розуміється визнання достоїнств особистості, увага по відношенню до іншої людини.
Важливість в розумінні вітчизняних лінгвістів являє собою складне соціально-культурне явище, яке визначається соціально-культурною організацією суспільства і відображає міжособистісні відносини між мовцем, хто слухає і людьми, про яких йде мова.
Форми категорії ввічливості не є самостійними системами. Вони мінливі, відображають історичний час і соціальний статус застосування. Форми категорії ввічливості ситуативні, тобто залежать від тієї чи іншої ситуації спілкування: офіційної чи неофіційної.
Так як ввічливість тісно пов'язана з основними принципами соціально-культурної системи суспільства і міжособистісними взаємовідносинами, то в антропологічної, соціально-психологічної та лінгвістичної літературі її аналіз проводиться на тлі соціальної дистанції та дистанції влади.
Соціальна дистанція проявляється найбільш чітко серед малознайомих людей. Тут рольова поведінка характеризується взаємної обачністю, формальністю. Ввічливість на соціальної дистанції полягає у формальному вираженні. При цьому відбувається навмисне згладжування мови, що приховує справжній стан справ. Справжнє ставлення мовця до слухача є навмисно завуальованим і розуміється тільки з контексту і ситуації.
Важливість на персональній дистанції (у відносинах друзів) допускає пряме і непряме вираз, однак перше більш прийнятно в оформленні прохань і вибачень. Неввічливим на даній дистанції буде вважатися вираз негативного ставлення до співрозмовника.
Вітчизняні лінгвісти сходяться на думці із закордонними науковцями в тому, що пристрій людських взаємин засноване на полярних діях, які вчиняються співрозмовниками в процесі взаємодії: зближенні і віддаленні. Для скорочення дистанції використовуються стратегії «позитивної» ввічливості. Для вираження поваги, незалежності вдаються до стратегій «негативної» ввічливості [10].
Стратегії «негативної» ввічливості отримують більшу висвітлення в дослідженнях у галузі міжкультурної комунікації. Однак деякі лінгвісти дотримуються думки, що обидва типи ввічливості повинні розглядатися однаково, так як вони включають основні прийоми, використовувані людьми в повсякденному спілкуванні. Ця рівновага може варіюватися залежно від конкретної комунікативної ситуації і типу культури. Для успішного спілкування співрозмовникам необхідно зробити правильний вибір маркерів вираження категорії ввічливості відповідно до соціокультурними установками та очікуваннями партнера.
Таким чином, ввічливість в мові - термін, традиційно використовуваний для позначення різноманітних засобів мовного вираження соціальних відносин між співрозмовниками і людьми, про яких йде мова. Ці соціальні відносини можуть бути різноманітними і не зводяться лише до ввічливості в повсякденній сенсі цього слова.
Багато складності міжкультурної комунікації виникають саме через невміння співрозмовників взаємодіяти, тобто висловлювати своє ставлення один до одного відповідно до норм даного суспільства і конкретними очікуваннями партнера. Це пов'язано з тим, що в різних культурах існують свої норми і традиції, своє розуміння ввічливості.
. 2 Категорія ввічливості в зарубіжній лінгвістиці
У зарубіжній лінгвістиці, в якій традиційно категорія ввічливості розглядається в рамках пропозиції і фрази, в даний час дослідники прагнуть вивчати її на рівні дискурсу [43].
В останні роки в зарубіжній лінгвістиці існують різні визначення ввічливості, які можна розділити на чотири основні групи:
ввічливість як поведінка, спрямоване на уникнення конфлікту і забезпечення успішної комунікації [37; 41];
ввічливість як поведінка, відповідне певним соціальним установкам;
ввічливість як увага до почуттів інших;
ввічливість як оцінка адресатом поведінки мовця як важливого [43].
Найбільш поширеним в лінгвістичній теорії є визначення ввічливості як поведінки, спрямованої на уникнення конфліктів і забезпечення успішної комунікації між співрозмовниками. Це визначення виходить з розуміння ввічливості як набору способів, спрямованих на побудову гармонійних відносин між людьми. Саме тому дане визначення служить вираженню основної мети ввічливості - поліпшенню процесу комунікації [39].
