ї речі. Наприклад, пар. 1018 Німецького цивільного положення передбачає, що "земельна ділянка може бути обтяжений на користь відповідного власника іншої земельної ділянки таким чином, щоб він мав право використовувати чужу земельну ділянку в певних випадках, або щоб на чужій земельній ділянці не могли відбуватися конкретні дії, або щоб у відношенні зазначеного ділянки не здійснювалося право, яке випливає з права власності на обтяжений земельну ділянку ".
Також негативні сервітути докладно регламентовані, зокрема, у ст. 649 - 685, ст. 688 французького Цивільного кодексу (далі - ФГК), ст. 1172 - 1189 Цивільного закону Латвійської Республіки. p> У світлі викладеного вважаємо за доцільне закріпити в ЦК РФ правило, що дозволяє встановлювати негативні сервітути, відповідно, доповнити ст. 274 ГК РФ після слів "права обмеженого користування" фразою "чи заборони вчиняти певні дії на своїй земельній ділянці". p> Крім приватних сервітутів, в законодавстві вказується на можливість встановлення публічних сервітутів. Публічні сервітути передбачені Земельним кодексом РФ (ст. 23 ЗК РФ). Згідно з п. 2 ст. 23 ЗК РФ публічний сервітут може встановлюватися законом або іншим нормативним правовим актом Російської Федерації, а також нормативними правовими актами суб'єктів Російської Федерації та органів місцевого самоврядування у випадках, якщо це необхідно для забезпечення інтересів держави, місцевого самоврядування або місцевого населення. p> Такі сервітути можуть встановлюватися для: 1) проходу або проїзду через земельну ділянку; 2) використання земельної ділянки з метою ремонту комунальних, інженерних, електричних та інших ліній і мереж, а також об'єктів транспортної інфраструктури; 3) розміщення на земельній ділянці межових і геодезичних знаків та під'їздів до них; 4) проведення дренажних робіт на земельній ділянці; 5) забору води та водопою; 6) прогону сільськогосподарських тварин через земельну ділянку; 7) сінокосіння, випасання сільськогосподарських тварин у встановленому порядку на земельних ділянках у строки , тривалість яких відповідає місцевим умовам і звичаям; 8) використання земельної ділянки з метою полювання та рибальства; 9) тимчасового користування земельною ділянкою з метою проведення вишукувальних, дослідних та інших робіт; 10) вільного доступу до прибережної смуги.
Зміст прав осіб, які використовують земельну ділянку на підставі публічного сервітуту, визначається на підставі нормативного правового акта, який встановив такий сервітут. Володар сервітуту вправі використовувати земельну ділянку лише для тих цілей і тими способами, які названі в акті. Що ж стосується власника земельної ділянки, використання якого стало неможливим внаслідок встановлення публічного сервітуту, він має право вимагати вилучення такої ділянки (у т.ч. шляхом викупу) або надання рівноцінного ділянки з відшкодуванням органами, що встановили публічний сервітут, збитків. Збитки підлягають відшкодуванню в повному обсязі, відповідно до пр...