Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Учебные пособия » Філософія (хрестоматія)

Реферат Філософія (хрестоматія)





и самого добра? Так, у всьому людстві панує переконання, що моральне гідність вчинку визначається єдино ступенем вільної, любові серця до добра, заради якого він здійснюється, а все інше, ніж домовляються ще понад цього такий вчинок, то: мистецтво чи вміння, що припускає зрілість і досвідченість, глибоке й вірне міркування, що доводить розвиненою розум, - все це цінується у вчинку як фізична сила духу, яка, без благодаті любові, здатна втілюватися в самих негідних діях.

А між тим - і це дивно - нині так часто ототожнюють розумність вчинку і його моральне гідність, так безумовно змішують ці два поняття - розумний та морально-добрий, що християнське вчення про кохання, про це Охотному і, старанному прагненні, до діяння добра, майже не має місця в наших повчальних системах. Кожен день ми упевняємося, що вчинок самий недостойний, злодіяння саме образливе для людства може бути скоєно дуже розумно, по самому грунтовному і расчетливому планом і за самим глибоким міркувань, і проте правило В«поступай розумно В»приймається в більшості як джерело найчистішої моральності. Що означає це? Ми не будемо шукати причин, чому ці різнорідні поняття змішуються, а тільки скажемо, що в цьому уявно моральному початку виражається вся однобічність сучасної освіти. [...] p> Нещодавно деякі вчені пропонували нам правило В«поважай себе, або свою особистістьВ» і думали в цьому правилі відкрити початок морально-добрих вчинків людини. Нам здається, що з цього правила так само можуть відбуватися або не відбувається моральні вчинки, як і з правил, аналітично випливають з нього, якими є: годуй себе, зберігай, зігрівай, підтримуй своє тіло, вправляйся свою пам'ять, розвивай свій розум, и свої музичні таланти і т. д. [...]

А без цього наперед даного морального початку вашу самоповагу може мати таку ж моральну ціну, як і прагнення всякого тварини до самопідтримки: не стануть ж люди бачити у вас морально-добру особистість заодно те, що ви дбаєте про здоров'я і красу тіла, про розвиток талантів дотепності, вірного міркування і т. д.

Безперечне наукове значення має прийняте в моральної філософії поняття морального закону і вчення про борг або обов'язки виконуватиме його. Як совість, так і всі релігії розглядають моральні вчинки як запропоновані вищим законодавством і тому вчинення їх визнають обов'язком і обов'язком. Взагалі, людство вірує, що вчинення всякого доброго вчинку є виконання волі Божої або що в цьому випадку наша воля згодна з волею Бога. Але з цим абсолютно щирим навчанням з'єднується в філософії нічим не, виправдане припущення, ніби початковий джерела морального законодавства є розум. [...] p> а) Закон за яким вчиняється моральна діяльність, не вже є тому причина цієї діяльності, як, наприклад, закон падіння тіл не є причина їх падіння. Отже, з раціоналістичної точки зору назавжди залишиться нез'ясованим, звідки з якого джерела закінчуються ті справи, які виявляються згідною з моральним законом як з приписом розуму. Всяке моральне-припис розуму, всяку наставляння розуму про те, що я повинен робити, відкриває мені перспективу справ тільки ще очікуваних, поки що не здійснених; а чи можу я вчинити ці справи, чи маю я моральні сили як джерела цих справ, - це зовсім інше питання, про яке моральне законодавство розуму нічого не скаже. Точно, розум може наказувати, наказувати і - скажімо так - командувати, але тільки тоді, коли він має перед собою не мертвий труп, а живого і натхненного людини і коли його приписи і веління зняті з натури цієї людини, а не нав'язуються їй, як щось чуже, неспорідненою; тому що ні одна істота на світі не приходить до законообразность діяльності зі спонукань сторонніх для нього. [...] Розум є здатність понять, думок, правил, почав і законів, але все це, як загальне, він утворює з приватних випадків і з приватних діяльностей, все одно, в області чи фізичної або моральної. Нам вроджені не правила, не думки про моральної діяльності, але самі потяги і прагнення до неї. Розум, усвідомлюючи моральні діяльності, порівнюючи їх, узагальнюючи, поставляє загальні моральні закони про те, що людина повинна робити, загальні моральні правила і приписи та загальні ідеї, в яких ми усвідомлюємо існуючий моральний порядок у світі і, людині. Зрозуміло, як необхідні і дороги для нас ці загальні ідеї вони дають можливість як у всіх інших випадках, так і щодо моральному надходити за певним, ясно усвідомлює планом, за ясно Зізнається початків з спокійним оглядом цілей і засобів і всієї середовища нашої моральної діяльності вони відкривають нашому свідомості моральну область навіть і тоді, коли в нашому серці вичерпався джерело моральності і коли тому ми буваємо не в силах вступити в цю область, незважаючи на те, що маємо найсвітліші ідеї про неї. [...] Розум, як говорили древній, є урядова або могутнім частина душі, і містицизм, який занурюється в безпосередні потягу серця, що не переводячи їх у ...


Назад | сторінка 49 з 50 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Моральні початку життя людини і суспільства в античній філософії
  • Реферат на тему: Віруючий розум. Основний принцип російської філософії
  • Реферат на тему: Виробничі та моральні умови морального впливу
  • Реферат на тему: Василь Великий і його "моральні правила"
  • Реферат на тему: Доказ існування Бога і його роль у філософії Р. Декарта. Вчення про вродже ...