ого з приблизним збереженням звукового образу цих слів. Так, ім'я відомого персонажа німецької літератури Munchhausen за загальними правилами практичної транскрипції передається на російську мову як Мюнхгаузен. Однак К. Чуковський у своєму переказі роману Е. Распе про пригоди барона, призначеному для дітей, врахував важкоартикульоване поєднання -хг- і зупинився на більш милозвучно варіанті - Мюнхаузен. Крім того, можливі звукосполучення, викликають у приймаючому мові небажані асоціації з лексикою зниженого регістру, включаючи вульгаризми і лайливі слова. У цьому випадку переважніше виявляються варіанти, відступаючі від фонетичного принципу чи регулярних правил транскрипції. Дуже відповідально слід підходити до текстів англійською мовою, в яких містяться європейські імена власні неанглийского походження. У цьому випадку при передачі імен не діють, звичайно, правила англо-російській транскрипції, а необхідно враховувати правила практичної транскрипції з мови оригіналу. Безсумнівно, що далеко не все в транскрипції може бути формалізовано; зокрема, коли транскрипція виступає як компонент в обширній системі художнього перекладу, норми транскрипції не можуть бути повністю уніфіковані і багато чого залишається на частку художнього чуття перекладача й редактора. Неминуча приблизність практичної транскрипції - наслідок розбіжності деяких фонем в різних мовах. Транскрипція власних імен з англійської мови нерідко представляє значну труднощі. Причиною є те, що історичний розвиток англійської орфографії призвело до її значного розбіжності з вимовою, до урізноманітнення невимовних або вимовних в різних словах по-різному букв і буквосполучень. Крім того, відмінною рисою англійської орфографії і, насамперед, орфографії власних імен є нерідке засвоєння іншомовних буквосполучень з повним або частковим збереженням особливостей їх вимови.
Транслітерація - це формальне побуквенное відтворення вихідної лексичної одиниці за допомогою алфавіту переводить мови; буквена імітація форми вихідного слова [9, с. 63]. Harry Potter - Гаррі Поттер, Winnie-the-Pooh - Вінні-Пух. Тут має місце бути розширена транслітерація, тобто уявлення деяких поєднань знаків вихідного тексту особливим чином. Транслітерація відрізняється своєю простотою і можливістю введення додаткових знаків. Транслітерація часто застосовується при складанні бібліографічних покажчиків і при організації каталогів, наприклад, коли треба зібрати в одному місці каталогу опис всіх творів вітчизняного автора на іноземних мовах. Необхідність у транслітерації виникла наприкінці XIX ст. при створенні прусських наукових бібліотек, написаних на мовах з латинською, кириличної, арабської, індійськими та іншими системами письма. Інструкції по транслітерації, складені для потреб цих бібліотек, послужили в XX ст. основою стандарту для перекладу нелатинських систем письма на латиницю.
Розглянемо принцип транслітерації. Про транслітерації говорять тоді, коли мови користуються різними графічними системами (наприклад, англійська, російська, грецька), але літери (або графічні одиниці) цих мов можна поставити в якусь відповідність один одному, і згідно з цими відповідностям відбувається міжмовна передача власних назв. Оскільки, наприклад, латиниця, грецький алфавіт і кирилиця мають спільну основу, то більшість букв цих двох алфавітів можуть бути поставлені у відповідність один одному з урахуванням тих звуків, які вони регулярно позначають. Бажана також оборотність цього перетворення, щоб можна було відновити вихідне написання; на практиці це дотримується далеко не завжди. Незважаючи на гадану простоту завдання, що складається в заміні одних букв іншими, транслітерація найчастіше представляє великі труднощі. Якщо передача російських слів латиницею зазвичай не викликає труднощів при читанні, то транслітерація дуже погано підходить для передачі іншомовних імен кирилицею. При транслітерації сильно спотворюється звуковий образ іншомовного імені. Дійсно, при використанні зазначеної вище програми Шекспір ??перетворився на Шакеспеаре, Резерфорд - в Рутхерфорда, Голсуорсі - в Галсвортхи, Раффіньяк - в Роуффігнаца, Гуно - в Гоунода, Шатобріан - в Чатеаубріанда, Peно - в Ренаулта, Фуркруа - в Фоурцрои, Сент-Дьёрдьі- в Сцент-Гёрги, К'янті - в Чіанті, Модільяні - в Модігліані.
Сьогодні транслітерація в чистому вигляді (строга транслітерація) у російській мовній практиці практично не застосовується. В англійській, французькій, німецькій, угорською та іншими мовами багато букви латинського алфавіту або змінили своє звукове значення, або читаються нестандартно в певних буквосполученнях і словах. Тому транслітерація їх російськими літерами, якщо її проводити послідовно, буде породжувати варіанти цих імен, мало схожі при читанні на оригінали. Недолік практики прямого перенесення полягає також у тому, що говорять на іншій мові часто не можуть визначити за написанням, як вимовляється іншомовне ім'я власне ...
