ентами культури, позначені як культуроніми, які різним чином орієнтовані на світ культур різних народів світу [3, с. 8]. При дослідженні перекладу релігійних лексичних одиниць Російської православної Церкви (РПЦ) у творі Ф.М. Достоєвського «Брати Карамазови» ми вирішили оперувати саме цим терміном, виходячи, знову ж, з положень теорії міжкультурної комунікації.
Виділяється кілька груп культурної орієнтації: поліоніми, ідіоніми і ксеноніми [3, с. 8].
Поліоніми утворюють самостійну лексичну групу, куди входять іменники і субстантивні словосполучення, що позначають такі елементи оточуючого нас світу, які представлені в більшій частині культур народів світу. Наприклад, siglo, esp? ritu, Dios, fe, divinidad.
Автор окремо виділяє регіональні поліоніми, які є культурними универсалиями в якомусь певному ареалі, що поєднує кілька культур по якомусь ознакою, будь то релігійний чи політичний. У сфері Східного християнства прикладами регіональних поліонімов можуть служити слова Patriarca, iconostasio, eparqu? a і багато інших.
У свою чергу культуроніми, закріплені за специфічними елементами культури (в традиційній лінгвістиці - мовні реалії або безеквівалентная лексика), залежно від їх орієнтації на внутрішню або одну із зовнішніх культур автор розділяє на дві групи - ідіоніми і ксеноніми.
Ідіоніми - це культуроніми, закріплені за специфічними елементами внутрішньої культури. Ідіоніми - це внутрікультурний лексика, що виникла в результаті первинної вербалізації культурного континууму. Наприклад, Cervantes, Aranjuez, Biblia del Oso, cantaor - в іспанській мові; Пушкін, Достоєвський, Гагарін, перебудова, старовір - в російській мові. [5]
Ксеноніми - це культуроніми, закріплені за специфічними елементами зовнішньої культури. Ксеноніми - це іншомовний спосіб передачі ідіонімов, результат вторинної вербалізації культурного континууму. Важливо зауважити, що в основі всіх можливих ксеноніміческіх варіантів найменувань варто їх ідіонім-етімон. Наприклад, слово старець є ідіонімом російської культури і етімоном всіх його ксеноніміческіх найменувань, зокрема в рамках іспанської мови: starets, monje anciano.
Автором запропонована наступна класифікація ксенонімов РПЦ:
· концептуальна термінологія РПЦ;
· персоналії:
o агіоніми - імена власні святих;
o антропоніми - імена власні діячів РПЦ;
· екклезіоніми - назви храмів;
· назви церковних свят (у Бугаевой І.В. - еортоніми);
· хроніми - історична лексика;
· назви релігійних рухів і сект Російського православ'я;
· назви церковних періодичних видань;
· назви предметів церковного начиння;
· назви предметів облачення священиків;
· богослужбова лексика;
· церковне мистецтво:
o література;
o архітектура;
o іконопис;
o музика;
· внутрішній устрій храму;
· священнослужителі та церковна ієрархія;
· народно-релігійні традиції [3, с. 10-11].
Остання класифікація буде застосовуватися і в даній роботі, так як, на нашу думку, вона найбільш відповідає поставленим у дослідженні завданням і орієнтована безпосередньо на лексичну сторону проблем перекладу релігійно маркованих мовних одиниць. Дозволимо собі лише доповнити її декількома пунктами для зручності нашого дослідження. Додатково нами будуть виділятися:
· різновиди культових споруд (храмів і монастирів);
· небесна ієрархія;
· біблеїзми.
Крім цього, необхідно уточнити деякі пункти, спираючись на дослідження Бугаевой І.В., в якому був зроблений висновок про те, що агіоніми в свою чергу є гіперонімомі по відношенню до всіх сакральним власним назвам. Центром сакрального ономастического простору є агіоантропоніми. Всі розряди мають ядерно-периферійну репрезентацію. Але об'єкти периферійної зони одного розряду можуть бути ядерними для об'єктів іншого розряду.
В основі первинного сакрального онима зазвичай лежить теоним (Ісус Христос) або агіоантропонім (прп. Серафим Саровський). Структурно такі оніми входять до складу новоутворених. Вони є ядерними ономаосновамі, від яких утворюється ланцюжок власних назв. Наприклад: агіоантропонім (прп. Сергій Радонезький) - ікона (ікона прп. Сергія Радонезького) - екклезіонім (храм прп. Сергія Радонезького в Рогожской слободі) ...
