необхідних на відтворення робочої сили з урахуванням попиту та пропозиції на ринку праці. Ціна робочої сили може бути базою для формування політики диференціації витрат на підприємстві, а також при встановленні договірних умов оплати праці конкретного працівника, найманого роботодавцем. Ціна праці - це грошове вираз різних якостей праці, вона дозволяє порівнювати кількість праці з його оплатою. Одиницею виміру може бути ціна години праці, яка є похідною величиною від ціни робочої сили, визначаючи умови оплати праці працівника за результатами його поточної діяльності в умовах дії механізму внутрішнього ринку праці на підприємстві. Ціни на різні види праці приймають форму розрахункових тарифних ставок (посадових окладів). Встановлюючи ціну конкретного виду праці, підприємство регулює оплату праці з тим, щоб, з одного боку, не занизити її рівень (інакше, підуть кваліфіковані кадри), а з іншого боку, не завищити ціну, щоб продукція фірми була конкурентоздатною не тільки за споживчими якостями, але і за ціною товару (Продукції, послуги). В іншому випадку може знизитися обсяг реалізації (Продажів, виручки), що відіб'ється на попиті робочої сили, її зайнятості і т.д. Виробничо-часткова функція заробітної плати визначає міру участі живої праці (через заробітну плату) в утворенні ціни товару (Продукції, послуги), його частку в сукупних витратах виробництва і у витратах на робочу силу. Ця частка дозволяє встановити ступінь дешевизни (дорожнечі) робочої сили, її конкурентоспроможність на ринку праці, бо тільки жива праця приводить в рух уречевлена ​​праця (як би він великий не був), а значить, передбачає обов'язкове дотримання нижчих кордонів вартості робочої сили і певні межі підвищення зарплати. У цій функції втілюється реалізація попередніх функцій через систему тарифних ставок (окладів) і сіток, доплат і надбавок, премій і т.д., порядок їх обчислення і залежність від ФОП.
Виробничо-часткова функція важлива не тільки для роботодавців, а й для працівників. Деякі системи безтарифної оплати праці та інші системи припускають тісну залежність індивідуальної ЗП від ФОП та особистого внеску працівника. Усередині підприємства ФОП окремих підрозділів може будуватися на аналогічній залежності (через коефіцієнт трудового внеску (КТВ) або іншим способом).
В основі системи заробітної плати лежать наступні принципи;
випередження темпів зростання продуктивності праці за порівнянні зі зростанням заробітної плати;
встановлення прямої залежності заробітної плати від результатів праці - основний шлях реформування оплати праці;
матеріальна зацікавленість в кінцевих результатах праці та необмеженої заробітній платі;
посилення соціальної захищеності працівників;
державна регламентація мінімальної заробітної плати.
Механізм регулювання заробітної плати повинен грунтуватися на поєднанні наступних напрямків:
державне регулювання;
ринок праці;
генеральну угоду;...