n="justify"> Не дивлячись на скепсис Толстого щодо французької мови, він активно використовує його у своїх творах. Одним з найбільш насичених французької промовою творів, безумовно, є роман "Війна і мир". Однак, слід зазначити, що в цьому творі французьку мову грає дещо іншу роль, ніж у "Козаках". Хоча, якщо простежити вживання французької в обох творах, то можна знайти чимало спільного. p align="justify">. Згідно статті В. Виноградова, велика кількість французької мови в романі "Війна і мир" обумовлено нескінченним прагненням Толстого до граничного реалізму в міроопісанія роману: "Роман Толстого" ; Війна і мир "двомовний: у ньому російська мова стикається і змішується з французькою. Це двомовність властиво не тільки стилю документів епохи і системам діалогічного мовлення, а й самому авторському розповіді. Толстой бачив у цьому двомовність симптом стилістичної достовірності історичного роману, запорука його відповідності стилю зображуваного часу і відтворної середовища ". Описувана Толстим епоха вимагала введення чистого, всеохватного вживання французької, основної мови листів і світських бесід.
Французька мова в "Козаків", також, є відображенням описуваної автором дійсності, реалією, на той момент існувала, правда, не в тих обсягах, що на початку XIX століття.
. Основною функцією вживань французької в повісті "Козаки" можна назвати безпосереднє акцентування автором уваги на відмінностях культур московсько-дворянської і козачої. Французька мова в станиці Новомлинская звучить неприродно і протиставлений живому козачому говору. По-французьки в повісті говорять тільки Ванюша і Білецький. Оленін вживає французький в мові вкрай неохоче і лише в бесідах з Білецьким, людиною з минулого, повної умовностей і фальші, московського життя героя: "І ще і ще сипалися французькі і російські слова з того світу, який, як думав Оленін, був покинутий їм назавжди. Загальна думка про Білецькому було те, що він милий і добродушний малий. Може бути, він і справді був такий; але Оленіну він здався, незважаючи на його добродушне, гарненьке обличчя, надзвичайно неприємний. Так і війнуло від нього всією тою гидотою, від якої він зрікся. Найприкріше ж всього йому було те, що він не міг, рішуче не був у силах різко відштовхнути від себе цю людину з того світу, ніби цей старий, колишній його світ мав на нього непереборні права. Він злився на Білецького і на себе і проти своєї волі вставляв французькі фрази в свою розмову, цікавився головнокомандувачем і московськими знайомими і на підставі того, що вони обидва в козацької станиці говорили французькою діалекті, з презирством ставився про товаришів-офіцерів, про козаків і дружньо обійшовся з Білецьким, обіцяючи бувати у нього і запрошуючи заходити до нього "[II, 420 - 421]. Згідно цього уривку можна стверджувати, що в "Козаків" функція французького, як втілення неприродності, умовності, є провідною. Французьк...
