сучасних методів її організації у взаємозв'язку з ринком, організацією і нормуванням праці, технічним рівнем виробництва.
Якщо для наймача заробітна плата - одна зі статей витрат, економія на яких сприяє зростанню прибутку, то для працівників це джерело існування - засіб відновлення їх здатності до праці. У наявності два інтереси: наймач прагне сплатити за працю працівника менше, а працівник - отримати зароблене. Тому основою організації заробітної плати, її руху виступають динаміка вартості і ціни робочої сили на ринку праці, модифікована функціональна залежність ціни праці від його кількості і якості, а також дії профспілок і держави у сфері оплати праці. При цьому на рівні організації регулювання заробітної плати здійснюється шляхом планування, організації оплати по праці, контролю та організації соціального партнерства між працівниками, профспілкою і наймачами.
Оплата праці працівників являє собою організаційно-економічний механізм визначення багатофакторної ціни праці, задіяного у виробничому процесі, а також планування, організації, обліку, контролю і регулювання заробітної плати при виконанні наступних принципів її організації:
самозабезпечення коштами для виплати заробітної плати працівникам даної організації;
встановлення прямої залежності заробітної плати від реальних результатів праці;
самостійність організацій у стимулюванні праці працівників;
матеріальне стимулювання за перевиконання трудових показників;
державна регламентація мінімуму заробітної плати;
комплексність змін, що проводяться в області організації заробітної плати.
Організація заробітної плати передбачає реалізацію наступних принципів:
- випереджаючого зростання продуктивності праці над темпами росту середньої заробітної плати, що означає орієнтацію виробництва на впровадження нової техніки і технології з метою підтримки конкурентоспроможності виробленої продукції;
- рівної оплати за рівну працю, недопущення дискримінації в оплаті праці за статтю, віком та іншими ознаками;
- підвищення реальної заробітної плати по мірі зростання ефективності виробництва, що забезпечує можливість отримання працівником за свою працю заробітної плати залежно від кількості, якості, ефективності праці та результато?? виробничо-господарської діяльності організації;
- диференціації заробітної плати залежно від кількості, якості, умов праці, громадської його значущості, кваліфікації працівників і, в кінцевому підсумку, - від трудового внеску працівника в результати діяльності організації:
- поєднання державного регулювання заробітної плати з широкими правами організацій в питаннях вибору форм і систем оплати праці.
Реалізацію цих принципів слід розглядати як важливий засіб підвищення матеріального добробуту працівників, зростання продуктивності праці, збільшення прибутку і рентабельності господарської діяльності [16, с 96].
Виділяють такі основні функції організації заробітної плати: відтворювальну, стимулюючу і розподільчу.
Сутність відтворювальної функції полягає в забезпеченні працівника необхідними благами для відтворення його робочої сили (тобто здібностей до праці відповідної кваліфікації).
Стимулююча функція означає необхідність підтримання залежності розміру заробітної плати працівника від його трудового внеску, результатів діял...
