ектаз,
первинні і метастатичні пухлини легень,
туберкульоз легенів,
плевральнийвипіт, не пов'язаний з пневмонією,
легеневі кісти,
локальний легеневий фіброз,
пневмоніти (наприклад, Постлучевая, лікарські).
Діагностичний пошук включає анамнез, оцінку об'єктивних клінічних та фізикальних ознак легеневого запалення, рентгенографію органів грудної клітки у двох проекціях, загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові та мікробіологічну діагностику - мікроскопію мазка мокротиння із забарвленням за Грамом, посів мокротиння для виділення збудника та визначення його чутливості до антибіотиків, дослідження гемокультури.
. Фармакотерапія пневмоній у осіб похилого та старечого віку
Початковий вибір антимікробної лікарського засобу проводиться емпірично з урахуванням клінічної ситуації і, відповідно, найбільш вірогідною мікробної флори, що викликала пневмонію. При цьому саме гаданий етіологічний варіант пневмонії є основним орієнтиром антимікробноїпрепарату певного спектру дії. Необхідно враховувати також наявність і можливість антибіотикорезистентності в даній ситуації, результати забарвлення мокроти по Граму, фармакокінетичні характеристики обраного ЛЗ, тяжкість пневмонії, ризик розвитку небажаних ефектів (НЕ), тобто безпека препарату в умовах поліморбідності у літніх людей і людей похилого віку, можливість ступінчастою терапії і вартісні показники.
Отже, «ідеальний» антибактеріальний препарат для терапії інфекцій нижніх дихальних шляхів повинен володіти:
активністю щодо найбільш частих збудників;
резистентністю до в-лактамаз мікроорганізмів;
високої локальної концентрацією;
мінімальними НЕ;
можливістю 1-2 кратного прийому на добу;
оптимальним співвідношенням вартість - ефективність.
Необхідно пам'ятати, що починати антибактеріальну терапію потрібно якомога раніше. Ніякі діагностичні дослідження не повинні бути причиною затримки початку антибактеріальної терапії. Затримка антибактеріальної терапії при пневмоніях у осіб похилого та старечого віку приводь?? до швидкого прогресування запалення, декомпенсації супутньої патології і може служити причиною несприятливого результату.
Внаслідок вікових змін функції нирок у осіб старших вікових груп може виникнути необхідність корекції режиму дозування антибактеріальних препаратів. У першу чергу це відноситься до аміноглікозидів. Нефротоксичний ефект може проявлятися підвищеною спрагою, значним збільшенням або зменшенням кількості сечі, зниженням клубочкової фільтрації і підвищенням рівня креатиніну в сироватці крові. Одноразове введення всієї добової дози аминогликозида дозволяє зменшити прояви нефротоксичності.
Нефротоксичний ефект може проявлятися і при використанні цефалоспоринів у високих дозах, особливо при їх поєднанні з аміноглікозидами та петльовими діуретиками. У таких випадках потрібна корекція дози цефалоспоринів.
Крім того, за наявної патології печінки і жовчовивідних шляхів можлива зміна кінетики ряду антибактеріальних препаратів, що піддаються метаболіз...