ро емоційні або афективних станах.
І, нарешті, регулятори - це такі аспекти невербальної поведінки, за допомогою яких ми регулюємо потік мови під час спілкування. Ми часто використовуємо вираз свого обличчя для того, щоб сигналізувати про те, що втомилися, або чекаємо, або навіть пропонуємо комусь іншому щось сказати. Наш тон голосу також регулює мова, інформуючи інших про те, що ми закінчили говорити. У багатьох культурах функцію регуляторів промови виконують погляд, візуальне увагу і жести, що запрошують іншої людини вступити в розмову.
Крім того що існує велика кількість каналів невербальної поведінки, по кожному з них передається безліч різних типів повідомлень. Досить безглуздо, що, хоча по невербальних каналах передається така величезна кількість інформації, ми тим не менше приділяємо їм досить мало уваги, коли розглядаємо питання комунікації. На Насправді невербальна поведінка життєво важливо для успішного спілкування, як міжкультурного, так і будь-якого іншого, навіть якщо воно реалізується несвідомо і автоматично.
2. Аналіз невербальної поведінки в процесі комунікації
В
2.1 Крос-культурні дослідження невербальної поведінки
Якби ви збиралися відправитися в іншу країну, зустрічати гостей з-за кордону або просто хотіли б вивчити іноземну мову, що ви могли б зробити? Одна з речей, про які ви, ймовірно, подумаєте - це піти в книжковий магазин, знайти відділ довідників або відділ іноземної літератури і пошукати там щось серед підручників, довідників і словників з тієї мови, який вас цікавить. Маючи в руках словник або розмовник, ви зможете заглядати туди, щоб підібрати слова і фрази, придатні для того, що ви хочете сказати. Коли інші люди звернуться до вам на цій мові, ви зможете подивитися значення тих слів, які говорять, або попросити їх знайти в книжці слово або фразу і представити вам.
Хіба не було б чудово, якби такі словники існували і для мовчазних, невербальних мов? Це могла б бути книжка або відеозапис, що містить всілякі види невербальної поведінки, характерного для конкретної культури, і їх переклади в нашу невербальну систему. Бачачи певну поведінку або помічаючи певне вираз під час спілкування з людиною з іншої культури, ми могли б заглянути в довідник і знайти там, що це може означати, замість того щоб намагатися інтерпретувати поведінку співрозмовника згідно неявному словником нашого власного невербальної мови.
Хоча ніяких подібних В«СловниківВ» немає, існує значне число досліджень, присвячених невербальному поведінці і тому, як різні культури по-різному використовують його. Ці дослідження охоплюють багато тем і типів невербальної комунікації, включаючи погляд і візуальне увагу, дистанцію між людьми при спілкуванні і проксемику, жести, пози, невербальні голосові характеристики, виразу обличчя, використання часу, одяг, дотики і навіть запахи. Дослідження під всіх цих областях в достатку дають нам інформацію про складність невербального поведінки і важливості його у спілкуванні і взаємодії людей. p> Крос-культурні дослідження візуального поведінки
Має сенс припустити, що в будь-якій культурі повинні існувати певні закони, що стосуються погляду і візуальної уваги. Як агресивність, так і прихильність є поведінковими тенденціями, важливими для стабільності і підтримки існування групи. Кожна культура виробляє свій власний набір правил для регулювання поглядів і візуальної уваги, щоб підтримувати в своїх членах впевненість у тому, що вони прив'язані один до одного, і в той же час приборкувати виникають іноді агресивні тенденції.
Крос-культурні дослідження, присвячені правилам використання погляду у людей, також містять деякі цікаві результати. Кілька робіт надають нам докази того, що люди з арабських культур дивляться один на одного більше довгим і прямим поглядом, ніж американці.
Уотсон вивчив структури візуальної уваги в 30 країнах і розділив ці країни згідно з тим, чи була існуюча в них культура В«контактноїВ» (тобто заохочує фізичні дотику і контакт під час спілкування) або В«неконтактноїВ». Уотсон встановив, що люди з контактних культур більше дивляться один на одного, ніж люди з позаконтактних культур. Крім того, представники контактних культур при спілкуванні підтримують меншу дистанцію, використовують більш пряму орієнтацію і частіше доторкаються друг до друга.
Більшість культур, ймовірно, використовують такі ж розмежування між типами соціальних взаімоотношеній.Однако культури, швидше за все, повинні відрізнятися за того, яка дистанція вважається доречною для взаємин кожного типу. І в самому справі, крос-культурні дослідження на тему дистанцій і розподілу простору показують значні відмінності між культурами в області використання простору при спілкуванні.
Культура, а не вік або підлогу, є вирішальним чинником при визначенні доречною для спілкування дистанції.
Наприклад, Уотсон і Грейвс вивчали пари студентів-чоловіків з ...
