тійного вибору способів роботи, типів завдань і форм подачі навчального матеріалу.
Використання різноманітних форм занять (рольові ігри, діалоги, тренінг, особистісно значущі для кожного учня «тематичні поля», рішення суб'єктно-значущих для нього задач).
Спеціальна підготовка вчителя, що включає крім знання свого предмета і вміння гнучко (з урахуванням розвитку кожного учня) вибирати будь методичні прийоми і засоби, у тому числі елементи проблемного, програмованого навчання.
Особливі вимоги до особистості педагога. Від нього вимагається доброзичливе ставлення до учнів, незалежно від їхніх успіхів і реальних досягнень, прагнення до заохочення індивідуальних зрушень у розвитку кожного.
Важливість застосування форм нетрадиційних технологій в диференційованому навчанні обумовлюється також такими причинами:
нові і нетрадиційні технології навчання, що відходять від звичних шаблонів, покликані урізноманітнити процес навчання, і сприяють зростанню зацікавленості учнів до нього;
інноваційні педагогічні форми вносять індивідуальність в заняття, а відступ від общехарактерних способів подачі інформації допомагають враховувати індивідуальні особливості навченою групи.
Резюмуючи вищесказане, можна рекомендувати наступне: при побудові системи диференційованого навчання слід, перш за все, вибирати такі його види, які:
реальні в рамках наявних можливостей (педагогічний інструментарій, навчально-методична база);
диктуються існуючої необхідністю ситуації (вимогами батьків, соціальною необхідністю);
забезпечать позитивну ефективність і результативність навчання;
не приведуть до негативних наслідків у формуванні особистості дитини;
забезпечені кваліфікованими кадрами (вчителі-фахівці, педагоги-реабілітатор, психологи, коректори, медики).
Висновок
Підводячи підсумки даної роботи, можна зробити наступний висновок: диференційоване навчання - не мета, а засіб розвитку індивідуальності, і його планування неможливо без знання індивідуальних особливостей учнів, їх характерних рис. Тільки знання індивідуальності кожної дитини забезпечує побудову особистісно-орієнтованої, диференційованої системи навчання.
Головними показниками ефективності та раціональності диференціації навчання є:
1. підвищення ефективності шкільної освіти, створення найбільш вигідною і доцільною для країни системи освіти молодого покоління, обидвіспечівающей кожному максимальний розвиток своїх можливостей, здібностей;
2. демократизація навчально-виховного процесу, ліквідація однаковості школи, надання учням свободи вибору елементів навчально-виховного процесу;
. створення умов для навчання і виховання, адекватних індивідуальним особливостям і оптимальних для різнобічного загального розвитку дітей - розумового, фізичного, морального, естетичного, трудового;
. формування і розвиток індивідуальності, самостійності і творчого потенціалу особистості;
. захист дітей, які потребують соціально-педагогічної допомоги, адаптація та включення в повноцінний навчальний процес ...