Обмеження лексико-семантичних груп може проводитися по всьому смисловому обсягу даного слова або по лінії лише деяких його значень. Слова, пересічні по одному значенню і знаходяться в однотипних смислових відносинах, утворюють синонімічний ряд, що завжди менше за обсягом, ніж лексико-семантична група.
Таким чином, словник, що відображає суто синонімічні/антонимические відношення слів, можна вважати окремим типом аналогического тезауруса (словник синонімів, антонімів). Спираючись на думку Ю.М. Караулова, вважаємо, що асоціативний тезаурус також підрозділяється на підтипи:
. Асоціативний словник одного пред'явлення (умовно, термін наш);
. Власне асоціативний тезаурус (термін Ю.Н. Караулова Ю.Н.).
Їх принципова відмінність полягає в наступному:
. Число стимулів в асоціативних словниках 100 - 200; в асоціативних тезаурусах - близько 1000.
. Звичайний асоціативний словник будується за результатами одноразового пред'явлення стимулів. Програма складання асоціативного тезауруса передбачає три етапи: перший етап не відрізняється від традиційних асоціативних експериментів (за його підсумками виходить звичайний асоціативний словник); на другому етапі в якості стимулів використовуються реакції першого етапу; третій етап передбачає процедуру повторення другого етапу з використанням реакцій цього етапу в якості стимулів. Асоціативне семантичний простір після третього етапу замикається, оскільки не відбувається прирощення нових слів і сенсів в реакціях. Таким чином, асоціативний тезаурус моделює щодо замкнуте лексико-семантичне і граматичне простір, обслуговуюче мовну життя соціуму.
По-друге, з точки зору обсягу словника практично всі існуючі тезауруси відносяться до малих словникам, хоча кількість лексичних одиниць, включених у той чи інший довідник, різна (близько 150 тис .; близько 800). Необхідно відзначити, що в силу притаманних їм за їхнім лексикографічної природі чорт тематичні, тематика - систематичні словники, словники синонімів/антонімів і асоціативні тезауруси видаються, головним чином, в малому обсязі.
По-третє, щодо генерализованности/специфічності словника тезауруси поділяються на загальні та спеціальні. Загальні тезауруси відображають лексику загальнолітературної мови. Спеціальні тезауруси, в основному, відображають лексику мовних стилів:
. тезауруси літературної мови можуть бути представлені словниками мови письменника або окремого твору, словником евфемізмів і т.д.;
. розмовний стиль може бути представлений словником сленгу;
. територіальні мовні особливості розкриваються в діалектному идеографическом словнику;
. мова науки відбивається в науково-технічних тезаурусах (термінів) і т.д.
Слід згадати, що ні були проаналізовані спеціальні систематичні, тематико-систематичні словники, спеціальні словники синонімів/антонімів та спеціальні асоціативні словники-тезауруси.
По-четверте, з погляду розробки значення лексем, існуючі тезауруси діляться на три основні категорії:
. Кумулятивні - представляють собою угруповання лексем без визначення їх значень;
. Дефінітивного - містять одномовних тлумачення кожної лексичної одиниці угруповання (термінологія К. МАРЕЛЛІ);
. Перекладні - розкривають сенс лексичної одиниці за допомогою іншої мови.
Слід визнати, що домінуюче становище поки зберігають кумулятивні тезауруси. Це, насамперед, стосується идеографических тезаурусів, бо, виходячи з положення про те, що даний тип словника призначений для носіїв мови і покликаний, по можливості, охоплювати весь лексичний масив мови, визначення кожної лексичної одиниці зробило б його надмірно громіздким і незручним для користувача. Однак словники нового покоління все частіше містять визначення і поповнюють групу дефінітивних тезаурусів (головним чином, аналогические тезауруси).
У-п'ятих і по-шосте, у відношенні грамматико-стилістичної кваліфікації, а також демонстрації функціонування лексем, існуючі тезауруси можна поділити на повні і диференційовані. Повні тезауруси містять вичерпні додаткові семантико-функціональні характеристики (ДСФХ) і багатий ілюстративний матеріал; відповідно, в диференційованих тезаурусах система послід і ілюстративні приклади більш убогі.
По-сьоме, за кількістю представлених мов виділяються одно- і двомовні тезауруси. На наш погляд, можливі також і багатомовні лексикографічні твори такого роду.
По-восьме, з погляду типу семіотичних засобів, використовуваних для семантизації лексем, можна говорити про тезаурусах традиційного друкованого виконанні, ілюстратив...
