і риси місцевого варіанту норми. p align="justify">. У нього можуть бути індивідуальні дефекти мови, шепелявість, гаркавість, заїкання, гугнявість і т. п.
. Він може вживати сміттєві слова (наприклад, в російській: як би, значить, так би мовити, чи що). p align="justify">. Він може говорити ламаною мовою, змішувати мови (іноземець). p align="justify"> У всіх цих випадках, як би не бавила перекладача дивина мови оратора, він не має права проявляти своїх почуттів. А для цього він повинен бути заздалегідь готовий до можливості таких дивацтв. Якщо мова йде про територіальні відхиленнях, перекладачеві слід заздалегідь з ними ознайомитися. У будь-якому випадку перекладач опускає названі відхилення і замінює їх при перекладі моделлю літературної норми мови перекладу. p align="justify"> Особливу проблему становлять длінноти і повтори в мові оратора. Якщо це повтори випадкові або ж з функцією підкреслення значущості висловлювання, перекладач може скоротити їх, але з обов'язковим коментарем, наприклад:
В«Шановний пане мер тричі підкреслив необхідність тісних контактів в області рибництваВ».
Ясно, що перекладач - жива людина і він може чогось не знати, щось не зрозуміти; при цьому усний перекладач, працюючи в обстановці дефіциту часу, не має можливості подивитися в словник, погортати довідник . Але тоді - і це важливе правило професійної етики - перекладач зобов'язаний сигналізувати про свою недостатню компетентність і фактах нерозуміння вихідного тексту, а не приховувати їх. Якраз в цих випадках перекладач має право заявляти про себе, ставити уточнюючі питання, просити повторити, пояснити, якщо він не розчув, не запам'ятав, не знайомий з термінами. Якщо ж йому належить перекладати тексти за заздалегідь відомою тематикою (наукова конференція, ділові переговори), він повинен підготуватися до роботи, скласти власний робочий словник-тезаурус, проконсультуватися з фахівцями. p align="justify"> На жаль, у практиці наших перекладачів зустрічається і дещо інша реакція на незрозуміле в мові оратора. Перекладач намагається не подати виду, що він щось не зрозумів. Далі він або говорить в перекладі що попало, або робить фразу в перекладі настільки складною і заплутаною, що присутні не можуть в ній розібратися, але в офіційній обстановці також не подають виду, що нічого не розуміють. Таким чином, перекладач грішить проти професійної чесності і підриває довіру до самого себе. Подібні випадки, коли перекладач не визнається у власній некомпетентності і переводить навмання, нерідкі і в письмовому перекладі. p align="justify"> Більшість уже згаданих морально-етичних принципів актуальні і для письмового перекладу. Але оскільки його продуктом є письмовий текст, до етичних норм відносяться і правила відображення складу, і правила оформлення письмового тексту. Якщо перед письмовим перекладач не поставлено особливого завдання, він зобов'язаний передати весь склад, тобто всі текстові одиниці мовою оригіналу: заголовок, титули автора, виноски, підписи під ілюстраціями і т. п. Слова і фрагменти тексту на інших мовах, крім мови оригіналу (наприклад, в англійському тексті є фрагменти на латині, грецькою та французькою мовами), переносяться в текст перекладу без зміни. Хоча в більшості випадків перекладачеві доводиться навести довідки у фахівців про те, що означають ці фрагменти, щоб зрозуміти загальний зміст тексту. Не переводиться також Summary англійською мовою в сучасному науковому тексті. У тексті перекладу повинні бути позначені сторінки вихідного тексту, щоб користувач міг легко в ньому орієнтуватися. Засоби графічного виділення (розрядка, підкреслення і т. п.) повинні бути або відтворені, або замінені рівнозначними. Скорочення повинні бути по можливості розшифровані і приведені в тексті перекладу у вихідному, повному і скороченому вигляді мовою перекладу (UNO, Організація Об'єднаних Націй, ООН). Наприкінці перекладу перекладач зобов'язаний перевірити повноту складу тексту, так як пропуски трапляються навіть у найдосвідченіших перекладачів. Дотримання всіх цих правил оформлення і передачі тексту в письмовому перекладі забезпечує коректне ставлення до замовника. p align="justify"> Останнє зауваження стосується і того, наскільки перекладач вправі ділитися з оточуючими тією інформацією, яку він почерпнув під час перекладу. Підписку про нерозголошення інформації від перекладачів вимагають тільки у військовому відомстві і при перекладі (усному та письмовому) в ході слідства у кримінальній справі і у ході судового розгляду. В інших випадках робота перекладача, як правило, не секретна, її результати публікуються або під час роботи (усний переклад на конференції є публікація), або через деякий час (письмовий переклад статей і книг). Однак існують ситуації, коли переклад конфіденціален. Наприклад, зміст ділових та урядових переговорів розголошенню не підлягає. Перекладачеві доводиться брати участь і в суто особистих перег...
