Поняття - є думка, в якій узагальнюються і виділяються предмети деякого класу за певними загальними і в сукупності специфічним для них ознаками (БЕС, 1997: с. 941). Поняття - те, про що люди домовляються, визначаючи сенс виразів (Демьянков 2001: 44). Поняття - є результат пізнання предмета.
Поняття відрізняються від чуттєвого образу предмету, що відображає зовнішні боку, тим, що в понятті «схоплюється» сутність предметів, їх внутрішній зміст.
Об'єкт характеризується в понятті узагальнено, що досягається за рахунок застосування в процесі таких розумових дій, як абстракція, ідеалізація, узагальнення, порівняння, визначення. Допомогою окремих понять і систем понять відображаються фрагменти дійсності, що вивчаються різними науками (ФЕС, 1989: 494 - 495).
Поняття безпосередньо закріплюються і виражаються в мовній формі - у вигляді окремих слів і словосполучень, а також вони можуть опредмечивающих і в творчості людини.
2.2 пословичное фонд як відображення колективної свідомості
Як говорилося раніше, мова є одним з головних компонентів національної культури, т. к. він здатний втілювати ідеї, думки і т.п. Більше того, мова відіграє визначальну роль у передачі та збереженні культурного, історичного та естетичного спадщини іншим поколінням. Звертаючись до мови, його історії, ми дізнаємося, де і як жили наші предки, що було для них справжніми цінностями, а що було минущим. З даного приводу російський просвітитель К. Д. Ушинський писав: «У скарбницю рідної мови складає одне покоління за іншим плоди глибоких сердечних рухів, плоди історичних подій, вірування, погляди, сліди прожитого горя і прожитого радості - словом, весь слід свого духовного життя народ дбайливо зберігає в народному слові »(цит. за статтею В. Білоусов, 1994: 59). ККМ національної мови тим багатшими, чим багатша вся культура нації.
Будь національна мова вербалізує концепти у властивому тільки йому вигляді, специфічно відображаючи об'єктивну дійсність. ККМ різних мов розрізняється і за складом вербалізованій концептів. Кожен народ утворює концепти тих фрагментів дійсності, які важливі для нього в даний момент часу (Почепцов, 1990: 111). І зовсім необов'язково, що ті ж самі концепти виявляться важливими і для іншого народу. Національно-культурні особливості найбільш сильно проявляються в мовному народній творчості - казках, легендах, міфах, піснях і т. Д. Специфічні риси свідомості етносу зберігаються також і в пареміологіческом фундації мови: прислів'ях, приказках.
Дамо визначення прислів'я: прислів'я - це мовна одиниця, що характеризується високим ступенем узагальненості значення, вона виражає певні життєві закономірності і сприймається як якась сентенція, мораль для кожного.
Прислів'я не раз привертали увагу дослідників. Тим не менш, цей ярус мови все ще залишається недостатньо вивченим. Одна з труднощів пов'язана з тим, що не всі прислів'я можуть бути витлумачені однозначно, одна і та ж прислів'я може бути докором, розрадою, мораллю, порадою, загрозою і т.д., в залежності від ситуації, в якій вона вжита.
Зрозуміло, що пареміологіческом уявлення про який-небудь понятті кілька архаїзовані і не завжди відображають установки сучасного етнічної свідомості, але все-таки, не дивлячись на свою архаізірованность, пословичное фонд є найбагатшим джерелом для дослідження рис, притаманних будь-якої національної картині світу. По-перше, тому, що прислів'я покликані зберегти традиційні риси і уявлення про те чи іншому понятті. Прислів'я відіграють особливу роль у передачі колективної мудрості від покоління до покоління. Більшість прислів'їв - це стереотипи народної свідомості. Прислів'я являє собою знак ситуації і відносини між речами. Пословичное фонд кожної мови вважається відображенням мовного кодексу моралі і норм поведінки суспільства, тому він багато чого може сказати про устрій життя даного нас народу. По-друге, прислів'я стійкі, т. Е. Сенс її і значення не змінюються. По-третє, вони мають досить просту і зрозумілу форму, а тому зручні для аналізу. І, нарешті, для їх дослідження розроблені численні методики аналізу.
Матеріалом нашого дослідження є прислів'я англійською мовою, в яких народ спробував відбити сутність любові.
2.3 Індивідуально-авторське творчість як відображення індивідуального когнітивного простору
Як вже згадувалося раніше, ККМ і МКС належать свідомості суб'єкта, і формуються вони не без його участі. Кожен суб'єкт мови в процесі мовної діяльності може робити, творити нове, власне, відповідно до норм і діалектикою розвитку комунікативної та пізнавальної функцій конкретної мови. Текст, створюваний людиною, відображає рух людської думки, будує можливі світи, запам'ятовуючи в собі ди...
