ж невдалих, неадекватних способів подолання стану тривоги. Саме, тому для профілактики тривожно-невротичного типу розвитку особистості необхідно допомагати дітям знаходити ефективні способи, за допомогою яких вони могли б навчитися справлятися з хвилюванням, невпевненістю та іншими проявами емоційної нестійкості.
У цілому причиною тривоги може бути все, що порушує в дитини почуття впевненості, надійність у його взаєминах з батьками. У результаті тривог і занепокоєння виростає особистість, що роздирається конфліктами. З метою побоювання від страху, неспокою, почуття безпорадності й ізоляції в індивіда з'являється визначення «невротичні» потреби, які вона називає невротичними рисами особистості, засвоєними в результаті порочного досвіду.
Дитина, випробовуючи до себе вороже і байдуже ставлення оточуючих, охоплений тривогою, виробляє свою систему поведінки і ставлення до інших людей. Він стає злим, агресивним, замкнутим, або намагається знайти владу над іншими, щоб компенсувати відсутність любові. Однак, така поведінка не приводить до успіху, навпаки, воно ще більш загострює конфлікт і підсилює безпорадність і страх.
Трансформація тривоги від матері до немовляти висувається Салливеном як постулат, але для нього залишається неясним, по яких каналах здійснюється цей зв'язок. Саллівен, вказавши на основну міжособистісну потреба - потреба в ніжності, яка властива вже дитині, здатному до співпереживання в міжособистісних ситуаціях, показує генезис цієї потреби, проходячи через кожен віковий період. Так, у немовляти потреба в ніжності матері, у дитинстві - потреба в дорослому, який міг би бути співучасником його ігор, в отроцтві - потреба в спілкування з однолітками, в юнацькому віці - потреба в любові. У суб'єкта є постійне прагнення до спілкування з людьми і потреба в міжособистісній надійності. Якщо ж дитина зустрічає недружелюбність, неуважність, відчуженість близьких людей, до яких він прагнути, то це викликає у нього тривогу і заважає нормальному розвитку. У дитини формується деструктивне поведінку і ставлення до людей. Він стає або озлобленим, агресивним, або боязким, боїться робити бажане, передбачаючи невдачі, проявляє непослух. Це явище Саллівен називає «ворожою трансформацією», джерелом її є тривога, викликана неблагополуччям у спілкуванні.
Для кожного періоду розвитку характерні свої переважні джерела занепокоєння. Так, для дворічної дитини джерелом тривоги є розлука з матір'ю, у шестирічних дітей - відсутність адекватних зразків ідентифікації з батьками. У підлітковому віці - боязнь бути відкинутим однолітками. Тривога штовхає дитину на таку поведінку, яка може позбавити його від неприємностей і страху.
З розвитком у дитини уяви занепокоєння починає зосереджуватися і на уявних небезпеки. А пізніше, коли розвивається розуміння значення змагання й успіху, виявитися смішним і відкинутим. З віком у дитини відбувається деяка перебудова стосовно об'єктів занепокоєння. Так, поступово зменшується занепокоєння у відповідь на відомі і невідомі стимули, але до 10-11 років збільшується занепокоєння, Пов'язане з можливістю бути відкинутим однолітками. Багато з того, що турбує в ці роки, залишається в тій чи іншій формі у дорослих.
Чутливість об'єкта до подій, які можуть викликати занепокоєння, залежить, насамперед, від розуміння небезпеки, а також в значній мірі, від минулої асоціації людини, від дійсної або уявної нездатності його впоратися з положенням, від того значення, що він сам надає трапилося.
Таким чином, для того, щоб звільнити дитину від занепокоєння, тривоги і страхів, потрібно, насамперед, фіксувати увагу не на специфічних симптомах занепокоєння. На закладених в їхній основі причинах - обставинах і умовах, так цей стан у дитини часто виникає від почуття непевності, від вимог, які виявляються вище його сил, від погроз, жорстоких покарань, нестійкої дисципліни.
Повністю зняти стан тривоги, можна лише усунувши всі труднощі пізнання, що нереально, та й не потрібно.
Деструктивна тривога викликає стан паніки, зневіри. Дитина починає сумніватися у своїх здібностях і силах. Але тривога дезорганізує не тільки навчальну діяльність, вона починає руйнувати особистісні структури. Звичайно, не тільки тривога служить причиною порушень в поведінці. Існують і інші механізми відхилення в розвитку особистості дитини. Однак психологи-консультанти стверджують, що, більша частина проблем, з приводу яких батьки до них звертаються, більша частина явних порушень, що перешкоджають нормальному ходу навчання й вихованню у своїй основі пов'язане із тривожністю дитини.
Б. Кочубей, Е. Новикова розглядають тривожність у зв'язку з статевовіковими особливостями.
Вважають, що в дошкільному і молодшому шкільному віках хлопчики більш...