енням. Приміром, коли об'єктом перекладу стають прислів'я, говорити про їх буквальному перекладі на іншу мову представляється в корені невірним, оскільки обидві прислів'я мають небуквальне значення, і перекладу піддається тільки їх семантика.
Можливо, правильніше говорити не про буквальною неперекладності ідіом, а про їх Ізоморфне перекладі, тобто перекладі слово в слово, а іноді про переведення граммема в грамах або навіть морфема в морфему. При цьому на іншу мову передається не тільки форма плану вираження оригіналу, але і його зміст. Подібний переклад здійснюється окказіональнимі небудь узуальнимі засобами мови (Савицький, 2006).
узуальний дословной перекладного володіє чимала кількість ідіом. Найчастіше контекстна співвіднесеність і жива образність допомагають іноземному читачеві зрозуміти ту чи іншу ідіому.
Дослівний переклад ідіом здійснюється також у процесі калькування як виду запозичення. Калькування - це прийом перекладу, при якому слово або вираз розбивається на складові, і кожен елемент перекладається окремо буквально. Дослівний переклад ідіом, через брак більш підходящого способу доступно перевести ідіоматичний вираз, є найчастіше найпоширенішим варіантом.
перекладного ідіом можна розглядати і з погляду реальної і потенційної можливостей перекладу. Існують ідіоми, які, в силу своєї етнокультурної унікальності, перевести на іншу мову неможливо навіть за рахунок калькування. У цьому випадку важливо усвідомлювати, що своєрідним є, безумовно, будь ідіоматичний вираз, тоді як абсолютно унікальні небагато з них. Ця унікальність, або, точніше кажучи, абсолютна непереводимость, як виявляється, не може бути категоріальним ознакою ідіоми, а є тільки лише вторинним її ознакою (Савицький, 2006).
Сучасний етап розвитку фразеології як лінгвістичної дисципліни характеризується пильною увагою до питань семантики фразеологічних одиниць та ідіоматичних виразів. Фразеологія і ідіоматика важливі для вивчення семантичних процесів, пов'язаних з розвитком системи значень слів, народженням нових знаків, процесів, які сприяють вдосконаленню компетенції при вивченні функціонування мовної системи. Якщо ми говоримо про процес перекладу, то вивчення ідіом і фразеологізмів представляє ще більшу важливість. Адже для перекладача дуже важливо, по-перше, виділити ідіому, тобто побачити і зрозуміти, що перед ним не просто словосполучення, а саме стійке поєднання слів, характерне для даної мови, і по-друге, знайти спосіб для перекладу даної одиниці на переводить мову. Це, безперечно, свідчить про важливість і необхідність вивчення цієї частини лексики. Все більш затребуваними стають порівняльні дослідження у сфері фразеології і идиоматики, оскільки тут мають місце більш складні відносини перекодування.
У будь-якому художньому творі є такі елементи тексту, які, умовно кажучи, перевести можна. Вони представляють виняткову важливість для науки перекладу, оскільки в шкалою неперекладності або важко перекладати ідіоми займають чи не перше місце: непереводимость идиоматики відзначається всіма фахівцями в числі характерних ознак стійких одиниць; на неї незмінно посилаються прихильники теорії неперекладності raquo ;; з труднощами перекладу идиоматики на кожному кроці стикається перекладач-практик, на ній шанобливо зупиняється теоретик перекладу (Влахов, 1980).
Щоб говорити про прийоми перекладу фразеологічний одиниць та ідіоматичних виразів, потрібно всю ідіоматику даної мови расклассифицировать по якомусь обгрунтованого критерієм на групи, в межах яких спостерігався б як переважаючий той чи інший прийом, той чи інший підхід до перекладу. Багато авторів в якості вихідної точки беруть лінгвістичні класифікації, побудовані в основному на критерії неразложимости фразеологізму, неподільності його компонентів, залежно від якої і від ряду додаткових ознак (мотивування значення, метафоричності) і визначається місце фразеологізму в одному з наступних розділів: фразеологічні зрощення ( ідіоми), фразеологічні єдності (метафоричні одиниці), фразеолологіческіе поєднання і фразеологічні вирази (Ш. Баллі, В.В. Виноградов, Б.А. Ларін, Н.М. Шанський). Показовою щодо творчого використання такої класифікації в теорії і практиці перекладу можна вважати роботу Л.В. Федорова. Розібравши основні для того часу лінгвістичні схеми, він зупиняється на запропонованій В.В. Виноградовим і осмислює її з погляду перекладознавства.
В даний час, однак, неохопленим залишається цілий ряд питань, також пов'язаних з передачею колориту і реалій в мові перекладу.
Висновки до розділу II
Мова по праву вважається носієм культурної інформації про тих, хто на цій мові говорить, він передає дух народу, його цінності і антицінності, систему відносин в навколишньому світі. Важ...
