них ситуацій, в яких може бути використана дана ФЕ. Експресивно інформативні ФЕ, навпаки, як правило, не мають постійного, точного значення і ситуативних обмежень і використовуються в рекламному дискурсі як допоміжні засоби для вираження всіляких емоційних станів. Однак, на відміну від вигуків, експресивно інформативні ФЕ не тільки висловлюють емоції, а й виконують характеризує функцію.
Емотивна і експресивна оцінки в прагматичному значенні ФЕ виконують контактоустанавливающая функцію, оскільки значно спрощують процеси взаєморозуміння та взаємодії в мові.
фатіческім компонент прагматичного значення ФЕ може бути виявлений: а) при аналізі лексичного складу ФЕ; б) при аналізі пресуппозіціонной семантики ситуативно-інформативних ФЕ; в) при визначенні характеру емоційно-експресивного відносини, вираженого за допомогою ФЕ, насамперед у експресивно інформативних ФЕ. Якщо при використанні запропонованих методик фатический компонент значення ФЕ не виявляється, то він швидше за все нейтральний.
Узуальное вживання і окказиональное варіювання ФЕ в рекламному дискурсі досліджується з точки зору двох основних чинників: а) з погляду участі ФЕ у структуруванні рекламного тексту як такого; б) з точки зору ролі ФЕ у створенні композиційної структури єдиного художнього цілого.
З метою посилення або конкретизації окремих, важливих в реальних умовах комунікації, прагматичних характеристик ФЕ в рекламному тексті часто використовується прийом індивідуально-авторської трансформації ФЕ.
При цьому конкретизації піддаються різні прагматичні компоненти фразеологічного значення: емотивно-оцінний і експресивно-оцінний компоненти, ситуативна образність.
Висновки на чолі
Дана глава просвещена теоретичного опису понять: фразеологія, фразеологічна одиниця. Тут дана характеристика критеріям розмежування значень багатозначних фразеологічних одиниць. Описано 3 групи критеріїв: концептуальні, синтагматичні та парадигматичні. У даній главі розкритий з наукової точки зору комунікативно-діяльнісний підхід, який лежить в основі лінгвістичної прагматики. Вивчення фразеології в рамках лінгвістичної прагматики дозволяє знайти рішення багатьох питань, пов'язаних з функціонуванням фразеологічних одиниць у мові та мовленні.
Глава II прагмалінгвістіческіх аналіз німецьких окказіональних фразеологічних одиниць
. 1 Мовні засоби створення імпліцитності в рекламному тексті
Ми виходимо з того, що імпліцитне зміст (від фр. implicite - «котрого уявляємо, неявний»; лат. implicitus - «вплетений»; лат. implicare - «вплітати в що, вплутувати, тісно зв'язувати» ) - «це такий зміст, який, не маючи безпосереднього вираження, виводиться з експліцитного змісту мовної одиниці в результаті його взаємодії зі знаннями одержувача тексту, у тому числі з інформацією, черпати цим одержувачем з контексту і ситуації спілкування» [17, с. 12].
Найбільш загальне відмінність текстів по їх відношенню до імпліцитності/експліцитно вираження смислів відображається в їх умовному діленні на тексти, «безумовно вимагають инференции» і «тексти, безумовно не потребують її» [3, с. 128].
За нашими спостереженнями, при аналізі конкретного рекламного тексту, як правило, виявляється який-небудь провідний прийом (спосіб, засіб) створення імпліцитних смислів. У той же час цей прийом можна розглядати як свого роду розпізнавальний знак, який свідчить про те, що даний текст містить в собі имплицитную інформацію певного типу. Ми пропонуємо розглядати все різноманіття імпліцитних змістів рекламного тексту на основі класифікації, запропонованої М.Ю.Федосюком [17, с. 9], доповнюючи її вказівкою на провідне засіб створення імпліцитності.
Рекламний дискурс пропонує багато прикладів різних типів імпліцитного змісту. По всій видимості, виняток тут становить прітекстовие зміст, оскільки воно може включати в себе небажану для рекламодавця інформацію. Мова не йде також про конститутивних імпліцитних змістах, оскільки «останні виводяться з значень під впливом контексту і ситуації спілкування» [17, с.14]. Не представляє інтересу для даного дослідження імпліцитність, обумовлена ??структурної неповнотою пропозиції.
Рекламний текст часто являє собою імпліцитне повідомлення, породжене окказіональним вживанням слова у відповідному контексті, вживанням паронімів, фразеологічних одиниць, антонімів та інших мовних одиниць, що створюють висловлювання, яке здатне, поряд з буквальним значенням, нести в собі додаткові смисли, зумовлені словесним оточенням і стилістичним забарвленням того чи іншого слова.
Як показують спостереження, автор рекламного тексту переважно вибирає багатозначні мовні один...
