ідмічені у словниках як "рідкісні" і "книжкові". Так, наприклад, для слова "пісня" він знаходить рідкісне відповідність "laud", "земля" перекладається з допомогою "поетичного" слова "sod", а "кров", пролита в бою, позначається іншим "поетичним" словом "Gore". Для порівняння можна вказати, що в іншому перекладі "Слова", виконаному Іриною Петрової, в тих же місцях вживаються слова, що належать нейтрального шару лексики: "tale", "earth" і "blood". Поряд із зазначеними вище, можна відзначити використання таким лексем, як "hearken" (поет. слухати), "morn" (поет. ранок), "eve" (поет. вечір), "doughty" (вуст. доблесний), heed "(вуст. помічати, піклуватися) та ін
Для досягнення необхідного стилістичного ефекту Набоков-перекладач часто використовує прийом інверсії, дуже характерний для поетичних текстів англійської мови, мови, синтаксис якого відрізняється фіксованим порядком слів у реченні. Так, присудок або дієслово-зв'язка (іноді з обставиною або доповненням) може опинитися в препозиції до підмета:
В
In the field slumbers Oleg's brave aerie: far has it flown!
None at all shall we touch;
Pined away have the ramparts of towns.
В інших випадках предікатів або обставина можуть передувати підлягає і дієслову:
В
dark it was;
Early did you begin to worry with swords the cuman land?
Inside out have the times turned.
В
Немає потреби говорити, що стилістична своєрідність "Слова", яке визначається використаними автором різноманітними стилістичними фігурами, є предметом пильної уваги перекладача. Метафори, порівняння, уособлення, символи, епітети, поетична гіперболізація, риторичні звернення були адекватно передані в тексті перекладу. Вихідного російського тексту властиво, крім того, використання фігури повтору, паралельних конструкцій, таких характерних для фольклору та епічної розповіді. В.В. Набоков ретельно зберігає їх у перекладі ("світ світлий" - "Bright brightness"; "Що ми шумить, що ми ланкою" - "What dins unto me, what rings unto me" та ін.) p> Неоціненну допомогу в доданні англійського тексту потрібного колориту, архаїчного звучання і поетичності надав письменникові інший шедевр європейської літератури, а саме поеми Оссіана, що містять, як було відмічено В.В. Набоковим, безсумнівні паралелі зі "Словом". Про це подібність говоритися в його Передмові до перекладу, а в його коментарі відзначаються найбільш характерні місця. Поеми Оссиана, написані на гельською мовою, були "переведені" Джеймсом Макферсоном на сучасний йому англійський в 1762 році. Цікавий збіг: робота обох перекладачів протікала з різницею майже рівно у двісті років. Але збіги на цьому не закінчуються. Доречно згадати, що справжність як "Слова", так і поем Оссіана, довгий час викликала сумніви не у одного покоління філологів. Втім, що стосується Володимира Володимировича, то для нього в дійсності "Слова" сумнівів немає, про що свідчать міркування перекладача в Передмові і в коментарях; щодо ж поем Оссиана Набоков-дослідник вирішує для себе це питання шляхом текстологічного зіставлення цих двох творів і приходить до висновку, підтвердженому, по суті, новітніми дослідженнями. Д. Макферсон дійсно спирався у своїй роботі на справжні Гаельська балади, хоча і пристосовував їх до літературних вимогам преромантизма, створюючи, таким чином, переклад вельми вільний, що, втім, було досить поширеним явищем в ту епоху. "Парадоксальним чином, - пише В.В. Набоков, - ці збіги доводять, не те, що якийсь російський у вісімнадцятому столітті пішов за прикладом Д. Макферсона, а те, макферсоновськая куховарство, швидше всього, все-таки містить уривки справжніх древніх поем. Не настільки вже безглуздим здається припущення, що крізь туман скандинавських саг можна розгледіти перекинуті мости або їх руїни, сполучні шотландско - Гаельська поеми з київськими ". А ось думка дослідника "Оссіановскім полеміки" і перекладача поем Оссіана на російську мову Ю.Д.Левіна: "У тому, що Д. Макферсон був знайомий з справжніми переказами кухулінского і Оссіановскім циклів не може бути сумнівів "[3, с.485]. Д. Макферсон, звичайно, привніс в тексти цих поем багато чого, що відповідало його власним уявленням про необхідної поетичності, пристосовуючи свою поетичну систему до вимогам преромантіческой естетики, звідси всі "красивості" і "туманності" макферсоновского складу. І все-таки, якщо відкинути відзначений, до речі, і Набоковим "туман", привнесений в гельська епос Макферсоном, ми виявимо, що обидва твори дійсно мають спільні риси. Правильним, напевно, буде стверджувати, що подібність, швидше за все, виявиться між "Словом" і тими обривками гельської епосу, які лягли в основу творіння Д. Макферсона. І ще одна істотна збіг - найдавніші збірки, на яких грунтуються поеми Оссіана, створювалися приблизно в той же час зі "Словом" і відносяться до XI і XII ст. Обидва твори написані ритмічною прозою. Вони близькі за тематикою - як і багато поеми Оссіана, "Слово" присвячено бою, причому...
