вчаються, так і вчителі, стає говоріння. Інтенсивність за часом, використання технічних засобів навчання, багаторазовість повторення матеріалу дозволяють досить швидко досягти певного рівня розвитку вмінь, особливо умінь говоріння. Тим не менш суворо дотримуються вимог обох методів лише ентузіасти серед вчителів або певні навчальні інститути, такі як, наприклад, Центр розповсюдження французької мови та культури, де був розроблений аудіовізуальний метод.
Складність апаратури, сувора послідовність дій, велика частка В«дрілловихВ» вправ, побудованих на нескінченному повторенні одних і тих же структур, відводять вчителю досить специфічну роль. Часи непомірних захоплень з приводу В«лабораторій усного мовленняВ», в яких вбачали панацею від всіх бід в процесі навчання, давно пройшли. Критики даних методів підкреслюють неможливість поглибленого проникнення в структури мови подібним способом: технологія лабораторії усного мовлення дозволяє засвоїти досить обмежений, а отже, одноманітний набір вправ, метою яких є, в основному, відтворення (а не продукція) знайомих мовних структур. У розвитку умінь також спостерігається надмірний крен у бік говоріння - читання і лист залишаються пасербицями методів і вводяться лише на просунутому етапі навчання. Що ж стосується аудіювання, то воно не знаходить послідовного розвитку саме як уміння: при всій перезагруженності слухового каналу аудіювання є скоріше засобом досягнення мети, але не самою метою.
Крім того, мішенню для критики часто стають тексти підручників, створених на основі обох методів. Як правило, це діалоги, покликані продемонструвати, як говорять носії мови В«в життіВ». Однак вся біда в тому, що це спеціально придумані, так звані синтетичні тексти, лише віддалено нагадують розмови реальних носіїв. Справа в тому, що ні аудіолінгвальний, ні аудіовізуальний методи не відмовилися від граматичного стрижня всієї концепції. Граматика використовується як будівельний матеріал для так званих структур. На відміну від граматичного методу послідовність введення структур визначається не логікою класичних мов (за частинами мови), а за місцем кожного граматичного явища всередині самого досліджуваного мови з погляду його простоти або складності. Наслідком такої прогресії у відборі матеріалу є тексти, перенасичені граматичними структурами одного порядку, що виробляють саме тому досить дивне враження. У наступних вправах текст буквально розчленовується на окремі структури, які затреніровиваются до автоматизму.
Важливим принциповим моментом для обох методів залишається індуктивний підхід до вивчення граматики - від прикладів до правила.
В
5 Комунікативно-орієнтований підхід у навчанні іноземних мовам
У зв'язку з розвитком прагматичного підходу в мовознавстві, в Зокрема теорії мовних актів, посилився інтерес до механізмів спілкування за допомогою мови, до його комунікативної функції. В орбіту уваги лінгвістів потрапили процеси безпосередньої ре...
