алізації мовної системи і норми на практиці. Стало ясно, що при функціонуванні мови в спілкуванні реалізується ні якась абстрактна норма чи система, а ті їх варіанти, які представлені у мовців, які слухають, читають і пишуть у повсякденному спілкуванні. Об'єктом досліджень стало, таким чином, те, що в лінгвістиці прийнято називати промовою - Будь-який написаний або виголошений текст. Важливо відзначити, що мова розглядалася не сама по собі, а в усій сукупності факторів її породження: хто, з ким, яким чином і з якою метою спілкується. Центральним поняттям лінгвістичної прагматики, а разом з нею і методики, стала комунікативна ситуація, що включає всі перераховані та інші фактори, що впливають на характер, цілі і способи спілкування. Це спричинило за собою справжній переворот у методиці викладання мов, а саме, до вироблення і становленню комунікативного підходу, метою якого стало навчання спілкуванню на іноземній мові, наближене за своїми якостями та характеристиками до того, як користуються даними мовою його носії. Оскільки всі операції з мовою розуміються в руслі прагматичної теорії як дія, методична система комунікативного підходу розглядає і процес навчання як дія, вироблене з мовою і на мові. Звідси випливає, що дана методична концепція припускає велику активність навчаються і завантаження максимальної кількості каналів прийому інформації як передумову успішного запам'ятовування і подальшого використання мовної інформації. Поняття комунікативної ситуації переймається методикою як явище, що визначає логіку пред'явлення матеріалу на сторінках підручника і на уроці. Всі вправи комунікативного підходу так чи інакше пов'язані з необхідністю відтворення ситуації реального спілкування, засвоєння її параметрів і розвитку навички перенесення засвоєного матеріалу на всі схожі ситуації. Звідси сплеск інтересу до різноманітних діалоговим вправам, ситуацій рольового спілкування, рольових ігор, симуляціям реальної комунікації.
Безумовно, така активна практика заснована на мовному матеріалі - Лексиці і граматиці. Вибір матеріалу здійснюється з чисто практичних міркувань. Відомо, наприклад, що будь-який традиційний підручник іноземного мови має в основі своєї структури параграф (unit, Lektion і т. п.) і відповідну йому тему. Комунікативно-орієнтовані навчальні посібники частково долають ці традиції. Нове полягає в тому, що за основу, на якої вибудовується В«параграфВ», береться не В«темаВ» (сім'я, їжа, школа і т.д.), а мовленнєвий намір (що я хочу сказати/написати). Мовленнєвий намір, наприклад: запросити інформацію, звернутися з питанням/проханням, висловити подяку, - приводиться у відповідність з можливими комунікативними ситуаціями, в рамках яких необхідно вміти реалізувати подібне мовленнєвий намір. Так виникає співвідношення: намір - ситуація. Однак оскільки одне і те ж намір може бути в рамках однієї і тієї ж ситуації виражене по-різному (більш- менш ввічливо, на літературній мові або на жаргоні, більш склад...
