той факт, що в центрі вивчення в подібних роботах знаходиться художній твір, тобто В«об'єктВ». Аналогічні процеси відбуваються в В«психології музикиВ», де в центрі уваги знаходиться В«МузикаВ». p> З 20-х по 60-ті роки ХХ століття - особливий внесок у розвиток музичної психології привносить гештальт-психологія, яка вводить принцип цілісного, системного підходу до досліджуваного явища і розширює можливість вивчення музичного сприйняття, творчості, здібностей. Це другий етап розвитку музичної психології. У нашій країні в цей час дослідження проводяться в рамках культурно-історичної теорії Л.С. Виготського, а принципи цілісності, системності, причинності розвиваються в роботах послідовників особистісно-діяльнісного підходу С.Л. Рубінштейна і, пізніше, теорії діяльності О.М. Леонтьєва. Для нас важливо, що саме Л.С. Виготський вводить в вітчизняну психологію категорію В«переживанняВ» як одиницю аналізу психіки. У наукових працях радянських психологів актуалізується необхідність вивчення переживань людини в контексті його діяльності, з'являється бачення функції переживання в її сигналізування про особистісному сенсі подій.
Отже, в кінці XIX-початку ХХ століття музична психологія розуміється як вузька специфічна область, що вивчає тільки психологічну природу елементів музичної мови і музично-виразних засобів. Тобто предметом вивчення музичної психології була сама музика, дослідження її функціонування, причин різного впливу музики та її виразності і відповідно психічних функцій людини, на яких грунтуються всі музичні явища (Це була В«психологія музикиВ»). Паралельно, внаслідок орієнтації на фізіолого-психологічний аспект досліджень музичних феноменів, особливий інтерес для вивчення представляє психомоторика музично-виконавської діяльності, дослідження слухового сприйняття і розвитку слуху. [5]
Далі, на розвиток предметної області вплинули музична педагогіка, яка пробудила інтерес до вивчення специфіки здібностей та їх розвитку; і гештальт-психологія, яка зробила об'єктом свого вивчення сприйняття. У цих областях досліджень поступово на перший план виходить категорія В«ПереживанняВ» як ядро ​​музичного сприйняття і головна складова музикальності людини. З 60-х років по теперішній час відбувається перехід до суб'єктної парадигми, що дозволив в різних аспектах вивчати психічні процеси, беруть участь у створенні, відтворенні і сприйнятті музичного твору і в цілому розвиваючий комплексний підхід до вивчення суб'єкта музичної діяльності і свідомості (композитора - виконавця - слухача, вчителі-учня). Цьому сприяла прийшла на зміну позитивістської, гуманістична традиція. Це третій етап становлення музичної психології. Результатом осмислення уроків першої половини ХХ століття з'явився поступовий перехід до особистісно-оріенрірованной, суб'єктної парадигми, орієнтованої на загальнолюдські цінності і в науці і в мистецтві. Накопичений науковий досвід за роки В«застоюВ» воєнних і післявоєнних років пр...