типів, також може мати місце в педагогічному процесі. Проте в ході пізнання педагогом особистості учня можливість проектування обмежена відмінностями у віці, соціальному статусі та рольових позиціях педагогів та учнів. Коли ці відмінності об'єктивно (наприклад, в силу молодості педагога) і суб'єктивно (установка на рівноправність - Комунарська методика, педагогіка співробітництва) не настільки значні, дію механізму проекції може бути досить істотним. br/>
5. Емпатія
Особлива роль у процесі пізнання педагогом особистості учнів і спілкування з ним належить емпатії. Здатність до співпереживання не тільки підвищує адекватність сприйняття В«іншогоВ», але і веде до встановлення ефективних, позитивних взаємин з учнями.
З одного боку, глибше і адекватне відображення особистості учнів дозволяє педагогу приймати свої рішення більш обгрунтовано, а значить, підвищує продуктивність виховного процесу. З іншого боку, прояв емпатії знаходить емоційний відгук у учня, і між ним і педагогом встановлюються позитивні відносини. А це в свою чергу також не може не підвищувати продуктивність педагогічного спілкування. стереотипізація емпатія педагогічний спілкування підліток
У знаменитому романі Дж. Селінджера В«Над прірвою в житіВ» єдина людина зі світу дорослих, до якого звертається за допомогою і підтримкою головний герой-підліток (заплутався в проблемах і занурений в стрес), - його колишній шкільний учитель. Чому, адже Холден давно вже у нього не вчиться? Справа в тому, що містер Антоліні співпереживає хлопчикові, в той час як батьки й інші вчителі тільки виражають занепокоєння і диктують свою волю. Більше того, Холден оцінює вчителів не з їх професійним достоїнств, а залежно від їх душевних якостей, здатності співпереживати.
У роботі з В«важкимиВ» підлітками прояв емпатії має особливе значення, оскільки багато хто з них відчувають справжню брак співчуття, співпереживання. Згідно з даними одного з вітчизняних досліджень, 92,2% підлітків, які перебувають на обліку в інспекції у справах неповнолітніх, відчували недолік позитивних емоційних контактів, перебували в стані психологічної ізоляції у своїх навчальних колективах. За даними Л.М. Зюбіна, 35% підлітків-правопорушників проживають у сім'ях, для яких характерні нездорові відносини між батьками і дітьми, наявність яскраво виражених асоціальних установок, що діють в сім'ї. Дослідження Л.М. Зюбіна, як і ряд інших, показують, що в останні роки вплив неблагополучної ситуації в сім'ї на поведінку підлітка зросло. Численні експериментальні та емпіричні дослідження дозволили встановити, що розвиток схильності до насильства і її закріплення у вигляді життєвого стилю особистості зазвичай прямо пов'язане з недолі...