ямованість у функціонуванні та розвитку;
ієрархічність побудови, наявність субординації;
єдність із зовнішнім середовищем, в якій система функціонує;
динамічність;
здатність зберігати стійкий стан. Управління розвитком регіональної системи буде ефективним при забезпеченні:
високої інформованості про потенційно можливі нововведення;
повноти виділення актуальних проблем;
раціональності вибору загальної та приватних цілей;
зацікавленості учасників процесу в активному освоєнні нововведень та вдосконаленні своєї діяльності;
контрольованості інноваційних процесів.
Розглянемо особливості реалізації управлінських дій, здійснюваних у відділі освіти, що працює в режимі функціонування і розвитку Оршанського райвиконкому, з урахуванням запропонованого в даній роботі управлінського циклу особливості реалізації управлінських дії, здійснюваних у даному районі, можна наступній порівняльній таблицею.
Наведена таблиця відображає принципові відмінності режимів функціонування і розвитку системи освіти Оршанського району. Зокрема, при роботі в режимі розвитку значно зростає роль управлінських функцій аналізу та прогнозування. Від якості їх виконання безпосередньо залежить і якість подальших функцій управлінського циклу.
Відзначимо також, що при роботі в режимі розвитку всі функції управлінського циклу набувають новий якісний стан, що відрізняється від умов роботи в режимі функціонування.
У масовій практиці працівники, органи управління більшою мірою керуються міркуваннями передбачуваної доцільності, ніж науковим підходом до управління в освіті. Це пояснюється як низьким рівнем спеціальної підготовки управлінських кадрів, так і відсутністю ефективної системи їх перепідготовки та підвищення кваліфікації. Практикуються форми навчання явно недостатні для цілей підвищення кваліфікації працівників управління. Необхідна струнка, взаимодополняющая і єдина в республіці система підготовки та підвищення кваліфікації управлінських кадрів.
Таким чином, сучасний стан управління системою освіти Білорусі характеризується:
переважанням підходу до управління як процесу, що забезпечує режим функціонування системи, і недооцінкою організації управлінської діяльності, спрямованої на її розвиток;
постійно зростаючою інтенсивністю праці управлінського персоналу при повсюдної практиці скорочення його штатів, що породжує неефективні структури управління, послаблює управлінський вплив на розвиток системи;
недооцінкою в практиці управління функцій аналізу та прогнозування, що підтверджується «розмитістю» цих функцій в управлінських структурах, відсутністю спеціальних підрозділів, що здійснюють системно функції аналізу і прогнозування;
відсутністю в масовій практиці наукових підходів до управління системами освіти, що є наслідком низького рівня спеціальної підготовки управлінських кадрів, відсутністю чіткої системи підвищення їх кваліфікації;
приниженим значенням громадської складової державно-громадської системи освіти внаслідок недостатньої сформованості механізмів ефективного громадського вп...