ому фреймі, оскільки не бачила, з ким має справу).
Хоча досі ми розглядали випадки перемикань з ігрового фрейма в неігрові, слід зазначити, що нашому корпусі є ціла серія «навмисних» реакцій на амбівалентні висловлювання, коли відправник починає явно метаігровую за змістом репліку, а співрозмовник , зрозумівши це, перериває його на півслові, поки відправник не встиг сказати нічого, відповідного ігровому світу, і закінчує вислів в ігровому фреймі (приклад див. нижче).
№94 «Убити дракона»: Збираю з підвіконня порожні пробірки, кажу, що віднесу їх на склад (насправді збираюся віднести їх майстрам, оскільки в процесі гри вони знову наповнюються і вводяться в гру). Колеги намагаються мене поправити - «але ж їх треба на ма ...», але я перебиваю, виразно підморгуючи: «Ось я і кажу - на склад!»
Таким чином, партнер здійснив «підхоплення» репліки, оформивши негоціацію фрейма за допомогою конверсаціонного прийому і тим самим повернувши взаємодія в світ гри.
Нижче схожий приклад, який цікавить нас як дія по конституюванню та підтриманню ігрового фрейма. Він не потрапляє в наш основний матеріал, бо зазначене збирачем перемикання має іншу спрямованість (з метаігрового домену на ігровий), але саме він послужив поштовхом до роздумів над даною категорією.
№95 «Є таке ремесло»: Главмастер гри Н. вийшла в епізодичній ролі наставниці в школі. Я опиняюся з нею в порожньому класі, де ми якийсь час обговорюємо мої игротехнических функції (як мені вдалося провести мій основний Игротехнический епізод з викриттям допельгангер).
У якийсь момент я помічаю: «А в бібліотеці ми такий комікс знайшли!» - маючи на увазі сказання про ельфів на Старшій мови (в цілому тема з Ігротехніки закінчена, хочу поділитися ігроцкой захопленням приготованим антуражем ). Н. перепитує: «Що знайшли?» - Маючи на увазі, що ми вже перейшли в ігрове спілкування, і слова «комікс» в цьому світі немає.
Я приймаю ігровий фрейм і продовжую розповідати, дотримуючись ігрові рамки, хоча навколо нікого немає. Ми переходимо від ставлення «главмастер-ігротехнік» до формату «персонаж-персонаж» і до моменту приходу решти ведьмачат занурені в ігрову бесіду.
Застереження - випадковий, на відміну експліцитного перемикання, перехід на внеігровой дискурс. Відбувається або внаслідок мовних автоматизмів (про них див. Вище в розділах 5а і 5г) - до таких відносяться застереження зі словами-паразитами, «пожізневимі» іменами співрозмовників або назвами подібних явищ з попередніх ігор (тип 4в: наприклад, назвати Палати Зцілення -госпіталь на грі за Толкієном - «Лікарняним крилом» за звичкою «Хогвартской Сезонів»), або внаслідок зміненого стану свідомості (наприклад, тільки розбуджений, нетверезий або сильно втомлений гравець). До прикладів першого типу відносяться епізоди з «окей» у ельфійського владики, з «Воробейкой» на грі про Францію, з «Господи» і «чорт» у ельфа. Нижче приклад другого типу, коли обмовка відбувається через крайню фізичної втоми і не помічається мовцем, поки оточуючі не звертають на неї його увагу.
№96 «Є таке ремесло»: Пізно ввечері з Віником і мишой обговорюємо прийоми з мечем і складність нових прийомів, які нам сьогодні показали. Віник, скаржачись на складність фізичного запам'ятовування, раптово збивається на «от коли я машину веду, мене теж може ось так вимкнути, і я нічого вже не тямлю ...».
Ми з жахом дивимося на нього, але він не помічає нашого вираження. Тоді мені доводиться сказати: «Ти чого несеш ?!», той ляскає себе по лобі і скаржиться на те, що забувся від втоми і привиділося.
Після гри гравець Веніка довго вибачався за те, що дійсно втомився фізично до неможливості відсікти спонтанне перемикання.
Висновки до аналізу способу перемикання зовні ігрового фрейма
Усяке перемикання по суті своїй є фактом внутрішнього життя людини, однак значна частина з них отримує зовнішній прояв, потенційно стаючи фактом соціальної взаємодії.
Важливий параметр перемикання - його намеренность. У випадках навмисних перемикань зовні гри працює наступний механізм: первинно з якоїсь зовнішньої або внутрішньої причини (потреба в чомусь, бажання відволіктися, незадовільний стан зовнішнього світу і інш.) Гравець випадає з гри, при цьому він цілеспрямовано робить свою перемикання доступним оточуючим (з метою отримати допомогу, висловити незадоволення, підкреслити групову ідентичність і т.д.), перетворюючи тим самим потенційний чи пасивний тригер (який вибив з гри, можливо, тільки його) в активний (тобто залучаючи до нього увагу оточуючих ).
У разі ж ненавмисних перемикань (обмовка і амбівалентне вислів) його автор виявляється такою ж «жертвою» власного перемикання, як і його ...
