сталоцці, К.Д. Ушинским та іншими педагогами (10, 46). Учитель може використовувати різні засоби наочності: реальні об'єкти, їх зображення, моделі досліджуваних об'єктів і явищ. Знання форм поєднання слова і засобів наочності, їх варіантів і порівняльної ефективності дає можливість вчителю творчо застосовувати засоби наочності згідно поставленої дидактичної задачі, особливостям навчального матеріалу і конкретних умов навчання (11.С.80).
Наочність у навчанні сприяє тому, що в учнів, завдяки сприйняттю предметів і процесів навколишнього світу, формуються уявлення, правильно відображають об'єктивну дійсність, і разом з тим сприймаються явища аналізуються і узагальнюються у зв'язку з навчальними завданнями.
Принцип наочності навчання зумовлений низкою факторів:
) наочність навчання є засобом пізнання учнями навколишнього світу, і тому процес цей відбувається більш успішно, якщо заснований на безпосередньому спостереженні і вивченні предметів, явищ або подій;
) пізнавальний процес вимагає включення до оволодіння знаннями різних органів сприйняття; згідно К.Д. Ушинскому, знання будуть тим міцніше і повніше, ніж великою кількістю різних органів чуття вони сприймаються;
) наочність навчання заснована на особливостях мислення учнів, яке розвивається від конкретного до абстрактного; на ранніх етапах учень мислить більше образами, ніж поняттями; з іншого боку, поняття і абстрактні положення осмислюються учнями легше, якщо вони підкріплюються конкретними фактами, прикладами;
) наочність підвищує інтерес учнів до знань і робить процес навчання більш легким; згідно К.Д. Ушинскому: «Вчіть дитину яким-небудь п'яти невідомим йому словами, і він буде довго і марно мучитися над ними; але зв'яжіть з картинками двадцять таких слів і дитина засвоїть їх на льоту ... »(46.С.132).
Принцип наочності випливає з сутності процесу сприйняття, осмислення й узагальнення учнями досліджуваного матеріалу. Він означає, що в навчанні необхідно, слідуючи логіці процесу засвоєння знань, на кожному етапі навчання знайти його оригінал початок у фактах і спостереженнях одиничного або в аксіомах, наукових поняттях і ті?? риях. Після чого визначити закономірний перехід від сприйняття одиничного, конкретного предмета до загального, абстрактного або, навпаки, від загального, абстрактного до одиничного, конкретного (9.С.49).
Принцип наочності навчання - це орієнтація на використання в процесі навчання різноманітних засобів наочного подання відповідної навчальної інформації.
У сучасній дидактиці стверджується, що принцип наочності - це систематична опора не тільки на конкретні візуальні предмети (люди, тварини, предмети і т.п.) їх зображення і моделі.
В залежності від того, які поняття, положення або теоретичні факти потрібно розкрити вчителю технології в процесі навчання, використовуються різні види наочності: природну і картинну, об'ємну і звукову, символічну і графічну.
Пряме вивчення дійсності, тобто вивчення, засноване на спостереженні, вимірюванні і різних практичних види діяльності, повинно бути вихідним пунктом навчальної роботи з учнями в тих випадках, коли вони ще не розташовують таким запасом спостережень і уявлень, які необхідні для розуміння досліджуваної на уроці теми.
Щоб учень зміг придбати вірні, міцні і оперативні знання шляхом безпосереднього вивчення певних предметів, явищ і процесів, його пізнавальною діяльністю слід вміло керувати.
З психологічної точки зору розрізняють предметну, образотворчу і словесну наочності.
Предметна наочність в технології передбачає безпосереднє сприйняття виробничих об'єктів (машин, деталей машин, зразків виробів, сировини тощо), прийомів роботи тощо
Образотворча наочність здійснюється за допомогою навчально-наочних посібників і засобів наочності: моделей і макетів, навчальних таблиць, технологічних карт, діапозитивів і діафільмів, телебачення, відео - і кінофільмів.
Під словесної наочністю розуміють яскраву, образну, живу мову педагога, викликає в учнів конкретні уявлення.
Таким чином, в правильному поєднанні слова, видів і засобів наочності закладений успіх багатьох уроків технології (20.С.59).
Учитель може використовувати різні засоби наочності: реальні об'єкти (предмети, явища, процеси), їх зображення (фотографії, малюнки, діапозитиви, магнітофонні записи, відеофільми), за допомогою яких можна зробити зрозумілими для учнів події, явища, процеси, не доступні безпосередньо спостереженню і моделі досліджуваних об'єктів і явищ.
З віком учнів предметна наочність повинна все більше уступати місце символіч...