p align="justify">) прогностична самооцінка - оцінка своїх можливостей, здійснювана спочатку завдання, до розгортання процесу рішення;
) актуальна (коригуюча, симультанна) самооцінка - оцінка своїх можливостей вирішення завдання, здійснювана в процесі вирішення.
) ретроспективна самооцінка - оцінка особливостей свого рішення задачі.
Прогностична самооцінка пов'язана з розвитком у людини здатності до прогнозування і характеризується глибиною здійснюваного прогнозу, ступенем його обгрунтованості та ймовірності. У прогностичної самооцінці синтезується інформація, що отримується суб'єктом у ході аналізу ситуації оцінювання.
Важливою характеристикою прогностичної самооцінки є властивий особистості рівень домагань, основу якого складає оцінка суб'єктом своїх можливостей в тій чи іншій сфері діяльності.
Емоційний компонент прогностичної самооцінки найбільше пов'язаний з мірою сформованості у людини відповідальності за можливі наслідки своїх дій (Захарова, 1989).
Що стосується актуальною самооцінки, то робиться акцент на тому, що «цей вид самооцінки відображає емоційні стани і очікування суб'єкта, ступінь« вдалості »його діяльності». (Захарова, 1989).
Говорячи про ретроспективну самооцінці, важливо відзначити, що «її призначення - не тільки підбиття підсумків, а й участь у складанні суб'єктом перспективних програм власних дій» (Захарова, 1989).
Структура самооцінки представлена ??двома компонентами - когнітивним і емоційним. Перший відбиває знання людини про себе, другий - його ставлення до себе і міру задоволеності собою.
Основу когнітивного компонента самооцінки становлять операції порівняння себе з іншими людьми, зіставлення своїх якостей з виробленими еталонами, фіксація можливої ??рассогласованности цих величин.
Якісна відмінність когнітивного та емоційного компонентів надає їх єдності внутрішньо диференційований характер, у зв'язку з чим розвиток кожного з них має свою специфіку. З віком дитина опановує більш досконалими способами оцінювання, його знання про себе розширюються і поглиблюються, інтегруються, стають більш усвідомленими, посилюється їх спонукальної-мотиваційна роль; емоційно-ціннісне ставлення до себе також диференціюється, стає виборчим і набуває стабільність.
Молодший шкільний вік - початок шкільного життя. Навчальна діяльність стає для дитини провідною. На початку молодшого шкільного віку він приходить до усвідомлення свого місця у світі суспільних відносин. Дитина відкриває для себе значення нової соціальної позиції - позиції школяра, пов'язаної з виконанням високо поцінованої дорослими навчальної роботи. Розвиток особистості дитини в цей період залежить від шкільної успішності: оцінюють його як хорошого або поганого учня.
Якщо дитина приходить до школи, приймаючи цінності і домагання батьків, то пізніше він починає орієнтуватися на результати своєї діяльності, свою реальну успішність і місце серед однолітків.
За Е. Еріксоном, повноцінний розвиток в молодшому шкільному віці передбачає формування почуття компетентності. Якщо дитина не відчуває себе компетентним у навчальній діяльності, то його особистісний розвиток спотворюється. Оцінка успішності в цьому віці є, по суті, оцінкою особистості дитини.
Згідно К. Роджерсу, висока, «забігати вперед» реальних можливостей особистості самооцінка необхідна для особистісного зростання. Саме при наявності високої самооцінки можливо реальне розуміння ситуації, себе та оточуючих людей [2, 365].
У дослідженнях особливостей генезису самооцінки А.В. Захарової також було розглянуто молодший шкільний вік, як вузлового у становленні самооцінки як системного утворення. Вона пише: «... саме в цей період з'являються ті« придбання »в її розвитку, які знаменують перехід від початкових, вихідних форм до більш зрілим, детермінованим конкретним« особистою участю »дитини; в цей час також відбувається не тільки інтенсивний розвиток структури, форм, видів самооцінки, але і їх інтеграція в цілісну систему. А.В. Захарова виділяє два основні чинники, що забезпечують умови розвитку самооцінки:
спілкування з оточуючими (засвоюються способи оцінювання, форми і критерії оцінок);
власна діяльність суб'єкта (відбувається апробація даних способів).
Таким чином, потрібно відзначити, що самооцінка формується на базі оцінок оточуючих, оцінки результатів власної діяльності, а також на основі співвідношення реального та ідеального уявлення про себе.
.4 Роль сім'ї та вчителя у формуванні самооцінки. Проблема оцінювання в сучасній школі
Ро...