ьтатів запланованим. Крім того, фактичні результати зіставляються з безперервним планом по місяцях. За свідченням компаній, що використовують цей метод управління, різниця між фактичними результатами і безперервними планами невелика.
Нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції передбачає обов'язкове попереднє складання по кожному виду продукції нормативних калькуляцій, які розраховуються на базі діючих на початок звітного періоду норм витрат. У міру впровадження організаційних і науково-технічних заходів, відновлення норм і нормативів, нормативні калькуляції також оновлюються.
При нормативному методі облік витрат ведеться в межах встановлених норм і за відхиленням від них. Інформація про наявні відхилення має величезне значення для прийняття управлінських рішень з метою оперативного впливу на процес формування собівартості продукції.
При цьому методі фактична собівартість продукції визначається шляхом додавання (вирахування) до нормативної собівартості частки відхилень від норм по кожній статті.
Для успішного застосування нормативного методу необхідні наступні умови:
- суворе нормування витрати усіх видів ресурсів:
- попереднє складання нормативних калькуляцій;
- розробка первинної документації, що дозволяє фіксувати витрати з формування продукції як в межах норм, так і за відхиленнями від них у розрізі місць, причин і винуватців їх виникнення:
- організація робіт з підведення підсумків та прийняття оперативних управлінських рішень з результатами контролю за формуванням собівартості продукції по кожному структурному під поділу і організації в цілому.
Нормативний метод вимагає також розробки номенклатури формованої продукції, якісного оформлення первинної документації та інших організаційно-технічних заходів.
Нормативний метод в цілому в порівнянні з методом обліку та калькулювання фактичної собівартості більш ефективно вирішує задачу управління витратами. Основні переваги цього методу полягають у наступному:
- можливість контролю над витратами шляхом складання нормативних калькуляцій:
-можливість контролю витрат шляхом зіставлення фактичних значень з нормативними: можливість виявлення й аналізу місць, причин і винуватців виниклих відхилень фактичних витрат від нормативних:
- можливість оперативного прийняття заходів у ході виробничого процесу, а не тільки в кінці звітного періоду.
До недоліків цією методу можна віднести збільшення трудомісткості обліково-обчислювальних робіт і необхідність організації обліку як в межах норм витрат, так і за відхиленнями від них.
У практичній діяльності в якості планових норм можна використовувати ідеальні і прогнозні стандарти.
Ідеальні стандарти показують, якими мають бути витрати організації в оптимальних умовах (тобто за відсутності збитків тощо). Це мета, на яку повинна орієнтуватися вся політика управління витратами організації.
