батьками і дітьми.
Проблема організації сімейного дозвілля розробляється на державному рівні. Видаються методичні рекомендації Всесоюзного науково-методичного центру народної творчості та культурно-освітньої роботи, рекомендації Міністерства культури «Клуб і сім'я». Підсумком цієї складної діяльності стала Цільова комплексна програма «Молода сім'я», розроблена на довгостроковий період. У ній велике місце відведене саме соціально-культурної діяльності. Але, на жаль, фінансування програми в даний час припинено [11,33].
У сучасний час інститут сім'ї переживає кризу, який виражений в дезорганізації виховної функції сім'ї. Сім'ї часом виховують не тільки майбутніх соціалізованих членів суспільства, але і у великій кількості осіб формами поведінки. Соціальний процес має тенденцію до втрати моральності, альтруїзму і духовності.
Необхідний пошук нових підходів до вирішення масштабного ряду проблем сімейного життя. Найбільш перспективними можна представити формування знань, навичок і вмінь до гармонійної взаємодії подружжя в шлюбному союзі і створення найбільш сприятливих умов для цілісного та гармонійного становлення особистості в сім'ї; становлення сім'ї як первинного культурного інституту, допомогу в розкритті духовно-морального, психолого-педагогічного та художньо-творчого потенціалів, особистісного та професійного самовизначення кожного її члена; розробка сучасних підходів до організації вільного часу не тільки окремого члена, але і всієї родини в цілому [38, 39, 47].
1.4 Динаміка перевагу різних видів фізкультурно-спортивної діяльності
Організація роботи в системі масової фізичної культури побудована без урахування мотивів і потреб людей різного віку і статі в залученні до регулярних занять фізичними вправами.
Представлені результати визначення вікової динаміки перевагу різних видів фізкультурно-спортивної діяльності дітьми 6-10 років.
У соціологічних дослідженнях визначено пріоритетність різних видів спорту для дітей 6-10 років (рис. 1).
Рис. 1. Перевагу видів спорту для дітей 6-10 років
Окреслені на малюнку споріднені види спорту об'єднані в групи: гімнастика - спортивна, художня, основна, атлетична, акробатика; легка атлетика - окремі види спеціалізацій (біг, стрибки, метання); плавання - синхронне, підводне, швидкісне; спортивні ігри - баскетбол, волейбол, гандбол, футбол, теніс.
Найпопулярнішим видом занять у дошкільників 6 років виявилися спортивні та рухливі ігри. Ними займаються 44,6% хлопчиків і 25,6% дівчаток. З віком інтерес дітей до спортивних ігор зберігається і до 10 років ними займаються або бажають займатися 40,3% хлопчиків і 26,2% дівчаток.
Інтерес хлопчиків до занять гімнастикою і плаванням у міру дорослішання зменшується, а у дівчаток залишається практично без змін. Кількість займаються і бажаючих займатися плаванням дівчаток в середньому у всіх вікових групах в 2 рази більше, ніж хлопчиків.
У відношенні до занять легкою атлетикою також спостерігаються неоднакові тенденції у дітей різних статей. Так, якщо кількість бажаючих займатися даним видом спорту в 6 років становило 6,1% у хлопчиків і 14,6% у дівчаток, то до 10 років ці показники відповідали 10,4 і 9,2%.
З віком збільшується кількість учнів загальноосвітніх шкіл, що віддають перевагу займатися іншими видами спорту - стріляниною, східними єдиноборствами, веслуванням, кінним спортом, велоспортом, причому дана тенденція більш виражена у хлопчиків.
Мотиви, які спонукають дітей займатися тим чи іншим видом фізкультурно-спортивної діяльності, аналізувалися за найбільш часто зустрічається відповідям на запитання: «Чому ти хочеш займатися обраним видом спорту?» і «Чому Ви вибрали саме цей вид спорту або форму фізкультурних занять? »
Так, вагомість мотиву «люблю, подобається» має тенденцію до спаданням в міру збільшення віку. Якщо у дітей підготовчої до школи групи цей мотив є основним для 47,7% хлопчиків і 51,2% дівчаток, то в учнів 10 років - для 23,4 і 24,6% відповідно, але він залишається одним з головних у всіх вікових групах.
Друге місце за значимістю у дітей 6-8 років займає мотив «цікаво, весело». Для учнів 9-10 років значимість даного мотиву зменшується, а бажання стати сильними, спритними, гнучкими в процесі занять фізичною культурою і спортом збільшується і виходить на друге місце. У 6 років йому надали перевагу в середньому 6,3% хлопчиків і дівчаток, в 9-10 років - відповідно 20,8 і 13,3%.
Починаючи з 8-річного віку, збільшується значимість мотиву «для зміцнення здоров'я», який не відзначається дітьми 6-7 років.