ноградова «Про основні типи ...» виділяються три типи фразеологічних одиниць:
фразеологічні зрощення (стійкі поєднання слів, що не мотивовані внутрішньою формою, - бити байдики, точити ляси;
фразеологічні єдності (стійкі поєднання слів з прозорою внутрішньою формою, - підливати масло у вогонь, плакали наші грошики);
фразеологічні сполучення (вирази, в яких одне зі слів вжито в прямому значенні, а друге - під фразеологічні пов'язаним значенням слів (вживати заходів, здобути перемогу).
Прислів'я в концепції В.Виноградова виведені за межі фразеології [28].
Враховуючи таку інтеграцію пареміологіческом і фразеологічної сфер, одним із завдань сучасної лінгвістики є встановлення характеристик, спільних для прислів'їв і фразеологізмів та його специфічних рис, що дозволяють їм виступати в якості особливих одиниць відображення досвіду народу в широкому сенсі слова.
Дослідниками зазначається, що прислів'я і фразеологізм характеризуються рядом загальних жанрових ознак: за змістом - наявність переносного значення (підкошений трава і в полі сохне - прислів'я; Заморити черв'ячка - фразеологічна одиниця); за формою - анонімність (Береженого бог береже - прислів'я; сісти в калошу - фразеологічна одиниця); стійкість, відтворюваність (Помірність - мати здоров'я - прислів'я; Тихіше води - нижче трави - фразеологічна одиниця). Спільність жанрових ознак обумовлена ??тим, що, по-перше, прислів'я та фразеологізми відносяться до мовних явищ; по-друге, на відміну від інших мовних одиниць, прислів'я та фразеологізми є «неусвідомлюване як таке використання досвіду попередніх поколінь» [16, 148]; в третє, обидва вислови володіють параметром стійкості, або прогнозируемостью появи одного компонента пропозиції або словосполучення щодо іншого, наприклад: у прислів'ї - Всякому своя болячка (хвора), фразеологічні одиниці - обличчям до (особі), буря (у склянці види); по-четверте, висловлюючи народну мудрість в найбільш доступній ємною формі, прислів'я та фразеологізми мають відтворюваністю в мові.
Відмінності прислів'їв від фразеологізмів також досить значні. Однією з найбільш яскравих специфічних рис прислів'їв є дидактичність (Їж проста - проживеш років до ста). Пословичное виреченню властива оцінність (Ліки гірше самої хвороби), а фразеологизму - у меншій мірі. Присутність в прислів'ях логічного судження і спонукальною структури свідчить про відмінність прислів'їв від фразеологічних одиниць (Хвороба людини не красить; Тримай голову в холоді, живіт - в голові, а ноги - в теплі), в той час як останні співставні з поняттям (З нового рядка ). Наступна відмінність полягає в тому, що пословічние вирази мають структуру пропозиції (Свою болячку чужим здоров'ям не лікують. На всяку шаль виросло по лозі, на всяку недугу по зілля), закінченість думки, а фразеологічні одиниці, маючи структуру предикативного словосполучення або поєднання слів сочинительного характеру , є членами речення (Обличчям до обличчя, хоч конем грай).
На основі вищевикладеного можна зробити висновок, що прислів'я відрізняється від фразеологізму такими диференціюючими ознаками, як дидактичність, наявність логічного судження і семіотичної структури, структури пропозиції, тобто є самостійними жанрами.
Отже, прислів'я як мовне явище має велике теоретичне і практичне значення. Як різновид пареміологіческого кліше, прислів'я досліджується як лінгвістика, так і лінгводидакти.
Використання прислів'їв в процесі навчання молодших школярів буде сприяти більш усвідомленому та швидшому оволодінню ними образною системою досліджуваної мови, збагатить їх мова, поглибить і розширить російськомовне мислення. Прислів'я як об'єкт методики навчання мови є важкою, але цікавою проблемою.
1.3 Лингвокультурологический аналіз прислів'їв з базовими концептами матеріальної культури в російській мові
В даний час у світовому мовознавстві, поряд з фольклорістскім матеріалом, власне лінгвістичними підходами до пареміях, виник абсолютно новий підхід - підхід лінгвокультурологічний, який дає можливість побачити аналізовані одиниці як результат взаємодії мови, культури і мислення, описати їх, звертаючи увагу на національно-специфічні характеристики, що не завжди вдається зробити в рамках традиційної системно-структурної парадигми.
На думку Г.В.Колшанський, прислів'я є «пізнавальними актами, виразами в ізольованих мовних структурах», інтерпретація яких може бути «... адекватної лише при обліку не тільки самого мовного вираження, але й знання про дійсні ситуаціях, придбаних російською або іншою народом на основі суспільного досвіду, закріпленого і переданого в мовних формах (текстах) »[29,25]. Особливості мовного суспільної свідомості накладають ...
