При перекладі даний факт очевидний, тому виправдане застосування замін, не порушує загальний лад тексту, контекст, а головне, зміст художнього твору є допустимими помилками в роботі редактора над перекладними виданнями художньої літератури.
До допустимим помилок у роботі редактора над перекладними виданнями художньої літератури можна віднести виправдане застосування таких перекладацьких трансформацій, як додавання. Додавання - це вид це вид перекладацької трансформації, при якому відбувається додавання, що виникають внаслідок формальної неповноти семантичних компонентів словосполучення в мові оригіналу. Додавання здійснюється тоді, коли без даної операції починає страждати граматичне, семантичне, синтаксичне значення тексту перекладу по відношенню до тексту оригіналу.
З такими перекладацькими трансформаціями, як додавання, у редактора можуть виникати складнощі, іноді помилки, які в подальшому складно виправити, особливо, після випуску художнього твору. Причина даного факту криється в тому, що редактор повинен чітко розуміти призначення додавань, акуратно вписувати їх у контекст твору. Бувають випадки, коли редактори допускають додавання, які видозмінюють головний зміст твору, його структури. Як відомо, значення російських слів, особливо метафоричних виразів, стійких поєднань, дуже ємне і не завжди органічно вписується в контекст змістовної частини художнього твору. Особливо це стосується роботи редактора над перекладними класичними художніми творами. Тому в даних випадках можна говорити про додавання таких слів, які називаються «доречними словами». Щоб не виникали неприпустимі помилки, редактори звертаються до доречним словами, які мають на увазі додавання слів, які могли бути опущені при перекладі на російську мову внаслідок типових не стикувань різних мов. Таким чином, редактор зводить до мінімуму ризик у роботі над перекладними виданнями художньої літератури, виключає неприпустимі помилки.
До допустимим помилок у роботі редактора над перекладними виданнями художньої літератури можна віднести виправдане застосування таких перекладацьких трансформацій, як опущення. Опущення - це вид перекладацьких трансформацій, при якому здійснюється опущення слів, які мають семантичну надмірність, тобто дані слова можуть бути опущені з тексту перекладу без нанесення смислового, лексичного та граматичного збитку тексту оригіналу. Опущення є трансформацією, операції з яким, є зворотною дією операціями з доповненням. Опущення найчастіше передбачає усунення «парних синонімів». Наприклад, в одному реченні можуть важкою конструкцію слова платити, заплатити по чеку. Або в іншому реченні: покинув, пішов. Синоніми, нагромаджуючі пропозицію в даному випадку можуть бути усунені.
Дані види перетворень в роботі редактора над перекладними виданнями художньої літератури повинні бути абсолютно виправданими і правомірними. У кожного перетворення повинна бути сувора мотивація, в іншому випадку, можуть виникати неприпустимі помилки, що підривають престиж і респектабельність видавництва, що накладають відбиток на репутацію редактора і автора твору, який при обліку некомпетентності роботи редактора, взагалі, стає постраждалою стороною. У світовій судовій практиці мають місце випадки, коли автори, незадоволені перекладами своїх творів, подавали позови на стягнення грошових сум з видавництв і редакторів, що спотворили при перекладі суть, цілісність, структуру художнього твору.
Таким чином, можна зробити висновки, що для уникнення виникнення неприпустимих помилок редактору необхідно адекватно, точно, без спотворень працювати над текстом оригіналу. При цьому редактор може допускати відхилення, що підсилюють художність твору за допомогою роботи з основними видами перекладацьких трансформацій. При роботі над перекладами художніх творів, орієнтованих на дитячу аудиторії, редактор може допускати такі форми помилок, як розбивання занадто довгих синтаксичних конструкцій на більш короткі синтаксичні конструкції. Такий вид конструкцій простіше сприймається дітьми та підлітками. При цьому, редактор при роботі над перекладними виданнями художньої літератури вже не може дозволити собі заміну одиниць мір ваги або відстані, властивих мові оригіналу.
1.6 Критерії оцінки роботи редактора над перекладними виданнями художньої літератури
Коли редактор вирішує питання про те, яке художній твір вибрати для роботи, він може ставити в основу думки читачів, їхні побажання і думки літературних критиків. Маючи справу з уже опублікованим раніше твором, редактор може проаналізувати відгуки критиків і відгук аудиторії на художній твір, тим самим, вибравши найбільш популярне і значуще твір. Але часто буває так, що редактору доводиться мати справу з творами, які раніше ніде не публікувалися. На які орієнтири слід спиратися редактору в даному випадку? ...
