К.Ендрюс. Ця модель розроблялася американськими дослідниками протягом досить тривалого періоду часу. Г. Мінцберг називає цю модель «моделлю школи проектування», оскільки в її основі лежить впевненість у тому, що формулювання стратегії як процес спирається на кілька базових постулатів, які у своїй сукупності забезпечують «проектування стратегії».
В основу побудови даної моделі стратегічного планування покладено такі основні методологічні принципи:
) процес формування стратегії розвитку фірми має бути контрольованим, усвідомленим процесом мислення;
) модель формування стратегічного плану має бути досить простий і інформативною.
) будь-яка стратегія розвитку фірми унікальна і розглядається в якості результату творчого проектування;
) процес формулювання стратегії повинен завершуватися лише тоді, коли альтернативні стратегії мають повний опис і здійснений остаточний вибір кращої з них.
К.Ендрюс як лідер Гарвардської групи сконцентрував свою увагу на дослідженні ролі зовнішнього керівництва підприємства у процесі розробки та реалізації стратегії його розвитку.
Модель формування стратегічного плану, запропонована І.Ансоффа, має дві принципові відмінності від моделі Гарвардської групи. По-перше, І. Ансофф вводить в процесі стратегічного планування поняття формалізованих цілей на відміну від неявно виражених цінностей вищого керівництва в моделі Гарвардської групи. По-друге, він зробив спробу опису процесу стратегічного планування у вигляді певної формалізованої блок-схеми, яка передбачає детальну розробку списків факторів, що враховуються в процесі прийняття рішень та що розставляються в пріоритетному порядку з наданням їм вагових коефіцієнтів, а також різних діаграм і правил вибору тієї чи іншої альтернативи.
Методологічною базою стратегічного планування є системний і ситуаційний підходи. Відповідно до системного підходу будь-яку організацію слід розглядати як систему, що складається з певних взаємопов'язаних елементів, що забезпечують її життєдіяльність, і елементів більшої системи, функціонування і розвиток якої визначається економічними законами і закономірностями, характерними для даного типу систем.
Виділяють два основних підходи до типологізації стратегій: апріорний і апостеріорний.
Апріорний підхід передбачає, що типи стратегій формулюються на основі теоретичних, концептуальних моделей, а потім перевіряються і аналізуються на основі емпіричних даних. Критика таких підходів полягає в тому, що вони часто не відображають реального світу бізнесу і сильно розрізняються за ступенем узагальнення.
Апостеріорний підхід до класифікації стратегій, на відміну від апріорного, полягає в тому, що типологія стратегій формується на основі вивчення емпіричних даних. Для апостеріорного підходу першорядним є визначення найбільш важливих стратегічних змінних, які будуть складати основу при створенні типології стратегій.
Використання апостеріорного підходу до аналізу стратегій дозволяє виявити різноманітність стратегій, що використовуються реальними підприємствами, оскільки він не несе в собі готових теоретичних моделей і багато в чому грунтується на емпіричному матеріалі.
При проведенні стратегічного аналізу необхідно розглянути чинники, пов'язані з ринком, на якому працює компанія, продукти, які вона пропонує ринку, і її положення на ньому. [9, c.177]
Базовий ринок компанії може бути визначений за чотирьом вимірам:
1) Які потреби, функції або комбінації функцій, які потрібно задовольнити? («Що?»)
2) Які різні групи споживачів, запити яких потрібно задовольнити? («Кого?»)
) Які існуючі технології, здатні виконати ці функції? («Як?»)
) Яка географія розподілу споживачів продукту («Де?»)
Після того як визначено ринок, важливо зрозуміти, в якому стані він знаходиться. При цьому можна спробувати вибрати ринку найбільш підходящу характеристику:
1) молодий, що зароджується;
2) швидкозростаючий;
3) об'єднуючий невелику групу конкурентів;
4) знаходиться в стадії зрілості/повільного зростання;
5) старіючий/знаходиться в стадії спаду;
6) роздроблений (фрагментарний);
7) міжнародний (глобальний);
8) виробляє споживчі товари;
9) високотехнологічний (швидко змінюється).
У ході аналізу розглядаються основні економічні показники ринку:
1) розміри;
