ише зі словами, що позначають предмет з обертовими навколо осі частинами: двері, хвіртку, ворота, кватирку, вікно. Дієслово відкрити вільніше поєднується зі словами, в тому числі і з такими, як очі, рот, книгу, істину і т.д. У практиці навчання необхідно розмежовувати ці словосполучення.
В інших випадках лексична сполучуваність відображає прийнятий в мові спосіб розмежування слововживання. Наприклад, в російській мові утвердилися різні словосполучення: варити каву, але кип'ятити молоко, взяти таксі, але сісти в машину.
Норми сполучуваності слів в одній мові дуже часто розходяться з нормами в іншій мові. Ось чому з'являються помилки типу: питання лежить - у німецьких студентів, обід підготовлений - у французьких.
Важливим засобом впорядкування лексичної роботи з іноземними учнями в цілому є визначення лексичних мінімумів (зокрема, на початковому етапі навчання), так як вони дають перелік конкретних лексичних одиниць, визначають кінцевий обсяг лексики, призначений для учнів на різних етапах навчання. Проте вони не забезпечують повної роботи над словом, так як часто не містять контекстних слововживань, не розкривають сполучуваності слів.
Найбільш значущим джерелом поповнення словникового запасу учнів є текст, хоча, зрозуміло, можливе використання і інших каналів. Саме під час роботи з текстом, зі спілкування з людьми, через радіо, телебачення учень знайомиться, засвоює велику кількість слів і виразів. З цією обставиною пов'язане те, що свою специфіку набуває питання про межі лексичного мінімуму (особливо на просунутому етапі навчання).
З різних способів семантизації нових слів на просунутому етапі навчання переважно використовується тлумачення їх значення за допомогою синонімів і розкриття різних мовних ситуацій. Для тренування активного слововживання можна використовувати пароніми і слова, близькі за значенням; в розширеному обсязі матеріал організується по лексико-семантичним групам. Робота проходить на розширеному контексті і на зіставленні умов, що розмежовують слововживання.
Можна використовувати і завдання на розвиток смислових асоціацій в рамках тих чи інших мовних ситуацій на використанні нових лексичних одиниць в мовній діяльності.
5. Основні способи введення лексико-граматичного матеріалу з погляду лінгводидактики
Відомо, що розуміння і міцність засвоєння нового матеріалу учнями залежать у тому числі і від умов екстралінгвістичні характеру: вибору шляхів пояснення, способу ведення та ін. Зазвичай
Кажуть про два способи: индуктивном - від прикладів і конкретного спостереження до висновків і узагальнень, і дедуктивному - від загальних правил і висновків до аналізу конкретного матеріалу. Л.В. Щерба говорив про корисність використання обох цих методик в залежності від потреб навчання. Дійсно, важливо вибирати спосіб подачі матеріалу в залежності від специфіки самого мовного факту. Віддаючи перевагу найчастіше індуктивному способу навчання, сприяє підвищенню творчої самостійності учнів, необхідно проте звертати увагу на те, що на відібраних прикладах вони можуть побачити лише ті закономірності, які видно наочно або легко виявляються. А в мові, як ми знаємо, є багато складних питань, наприклад вживання видів дієслова. У таких випадках викладач повинен використовувати і дедуктивний метод подачі матеріалу, який передбачає наявність хорошої лінгвістичної підготовки учнів-філологів. Однак саме в групах філологів, майбутніх викладачів, особливо важливий індуктивний спосіб навчання, оскільки для них важливе значення матимуть навички та вміння самостійно робити висновки і висновки з конкретних спостереженнями та аналізу того чи іншого матеріалу. Якщо для нефилологов індуктивний спосіб навчання служить засобом викликати в учнів зацікавленість у практичному оволодінні мовою і стимулом в постійному розвитку активних мовних навичок і вмінь, то для філологів індуктивний спосіб, з одного боку залишається теж засобом практичного оволодіння мовою (він сам вчиться мови), а з іншого боку, повинен бути засобом вироблення професійних навичок і вмінь при навчанні цьому ж своїх учнів (філолог повинен уміти вчити та інших).
Отже, практичне оволодіння граматикою російської мови має вестися переважно індуктивним способом, при якому значно підвищується самостійна розумова діяльність учнів.
Для активного засвоєння лексико-граматичного матеріалу особливе значення має вміння учнів встановити між різними мовними явищами потрібні аналогії, вміння зіставляти і розмежовувати матеріал. Зіставлення і розмежування мовних явищ слід розглядати як один із шляхів активного оволодіння граматичної системою при навчанні російській мові як іноземному. Викладач РСІ повинен вміти бачити системність лексико-граматичного матер...
