ні та зимові вечори бувають довгими. Їх коротали розповідями казок, примовками і співом пісень. Виспівування пісень "Джангара" було справою дуже рідкісним, яке не можна було пропускати. А тому народові знайшло багато. Старик прийшов. І пройшов на почесне місце, де йому розстелили шірдик. Він сів, стянувшіе ноги під собою, по-калмицьких. Йому налили чашку чаю і подали борцик. Він церемоніально повільно випив чай ​​і з'їв борцик. Потім піднесли йому чашку араки ". p align="justify"> Великий внесок у вивчення калмицького фольклору внесли брати-місіонери з саксонського міста Гернгут, які на початку 18-го століття прагнули поширити серед калмиків євангельське вчення і з цією метою тісно спілкувалися з калмиками. До того часу калмики були переконаними ламаистами, і місія гернгутеров з переходу калмиків у євангелічну церква не відбулася. Але брати-гернгутери були одними з перших, хто звернув увагу на культуру, мову і фольклор кочового народу. Записані ними та їх послідовниками зразки зберігаються в архівах міст Гернгут, Лейпцига, Санкт-Петербурга. p align="justify"> До тих дослідникам, хто зафіксував калмицький фольклор, відноситься Фрідріх Християн Грегор, який записав і опублікував сюжет чарівної казки "Про дочки хана лусов". Характерно, що казка з такою же сюжетом зафіксована у калмицького сказителя С. Манджікова (запис А.Ц. Бембеевой під керівництвом Ц.Д. Номінханова), і викладач Елістінского педучилища С.Б. Бурулова вже в 80-ті роки 20-го століття записала її у своєї матері, якій у той час було більше 70 років. p align="justify"> На початку 20-го століття фінський учений Г. Рамстедт відвідав калмицькі степи з метою вивчення калмицької мови та фольклору. До свого приїзду сюди він здійснив кілька експедицій до країн, де живуть монгольські народи - Китай, Монголію, Афганістан. Пізніше Г. Рамстедт опублікував свої нотатки про ці подорожі. p align="justify"> В експедиціях по степу, де кочували калмики, йому вдалося познайомитися з родиною князів Тундутових, з княгинею Ельзатой Тундутовой, яка виявляла цікавість до калмицькому фольклору, сама записувала і виконувала народні пісні. У подорожніх нотатках Рамстедта говориться і про якийсь казкаря Босхомджі. Деякі сюжети зі збірки Г. Рамстедта публікувалися в різних виданнях у перекладі на російську мову. На жаль, багато хто з двадцяти казок Рамстедта досі не відомі читачам і не опубліковані в перекладі на сучасну калмицьку орфографію. p align="justify"> Втім, це стосується не тільки зібрання калмицьких народних казок Г. Рамстедта. Багато зразків калмицького фольклору досі не опубліковані повністю, в тому числі і рукописний збірник калмицького вченого номті Очірова, що зберігається в Архіві сходознавців м. Санкт-Петербурга. Номті Очиров належить до петербурзької школі сходознавців, він був учнем проф. В. Л. Котвіч, який кілька разів відвідував калмицькі степи з метою записів фольклорних зразків. p align="justify"> номті Очиров відвідав калмицькі степи з метою наукового обстеженн...
