тепер забуті, оскільки велика кількість внутрішньомовний інформації найбільший шкоди завдало естетичної інформації першотвору, і вона майже повністю блокувалася.
У сучасних наукових філологічних дослідженнях послівний переклад при аналізі іншомовного тексту є продуктивною методикою дослідження.
Концепція нормативно-змістовного відповідності. З найдавніших часів з'явився інший підхід до перекладу. Він пов'язаний був з тими текстами, які людина використовувала повсякденно і де мовний код реалізовував свою основну функцію - функцію передачі інформації. Ця концепція еквівалентності має два основних принципи: 1) максимально повна передача змісту; 2) дотримання норм мови перекладу.
Однак остаточне оформлення ця концепція отримала тоді, коли у людей з'явилася потреба в іншому перекладі Біблії. Вона складалася поступово, і настав момент, коли священний трепет перед оригіналом з'єднався з бажанням зрозуміти сенс Слова, укладеного в ньому; людина захотіла самостійно, без посередників, пізнати Бога через Святе Письмо. Ось тоді концепція формальної відповідності, що перестала задовольняти людей, відступила на другий план, і разюче швидко поширилася концепція нормативно-змістовного відповідності. p align="justify"> Ця концепція забезпечує еквівалентність не тільки письмового, але і усного перекладу.
Концепція естетичного відповідності. Так ми можемо позначити принципи підходу до вихідного тексту як до якогось матеріалу, основі для створення за допомогою перекладу ідеального тексту, відповідного якомусь внетекстовой естетичному ідеалу. Переказ без опори на об'єктивні параметри вихідного тексту призводив до повного блокування всіх видів інформації, не відображав змісту оригіналу, і в результаті в перекладі домінував досить стійкий склад естетичної інформації, однаковою для всіх текстів і служить ілюстрацією до принципів ідеальної естетики.
Концепція повноцінності перекладу. Концепція повноцінності перекладу формувалася протягом XIX-XX ст. на переведенні письмового художнього тексту. Переклад епохи романтизму, орієнтуючись на передачу національної своєрідності, був, по суті справи, першої, нехай і неповної версією цієї концепції. Вже в середині XX ст., Концепція набула своє остаточне оформлення. Її автори - О.В. Федоров і Я.І. Рецкер, базуючись на досвіді художнього перекладу, фактично поставили перед собою завдання позбутися внетекстових естетичних установок і позначити об'єктивні критерії еквівалентності перекладу. В якості критеріїв були висунуті: 1) вичерпна передача змісту, 2) передача змісту рівноцінними засобами. Причому під равноценностью коштів розуміється не їх формальне схожість, а еквівалентність їх функцій, тобто рівноцінність виразних засобів в оригіналі та перекладі. Тексти...
