його російській еквіваленті він виражений флективною показниками (виділеними в прикладі жирним шрифтом) у формах восьми слів. Звернемо увагу також на те, що стать особи, позначеного займенником I, в англійському реченні взагалі ніяк не виражений, в той час як в російській він позначений формою дієслова-присудка познайомився. p align="justify"> У силу цього зустрічаються випадки, коли ті або інші родові значення в англійському тексті залишаються невираженими, але вимагають обов'язкового уточнення в російських еквівалентах відповідних пропозицій. Так, англійське пропозицію A friend of mine has told me about it може бути переведено на російську мову двома способами: Про це мені розповів один мій знайомий і Про це мені розповіла одна моя знайома. Якщо підлога істоти, позначеного словом friend, не може бути уточнений з контексту чи ситуації, то вибір російського відповідності буде значною мірою довільним і визначатиметься виключно В«інтуїцієюВ» самого перекладача. І тут, як ми бачимо, граматичний лад ПЯ змушує нас передавати в перекладі семантичну інформацію, яку не містить текст на ІЄ. Аналогічна картина спостерігається і у цілого ряду інших іменників: порівн. teacher - вчитель, вчителька; student - студент, студентка; writer - письменник, письменниця; cook - кухар, кухарка і т.п. У всіх цих випадках уточнення статі тієї чи іншої особи в англійському тексті, як правило, можливе лише за наявності відповідного даному іменнику займенники третьої особи однини (he - his - him - himself або she - her - herself). p align="justify"> Факти говорять про те, що подібного роду явища нерідко мають місце при перекладі з англійської мови на російську. Так, в англійському тексті повісті X. Лі В«Убити пересмішника ...В» розповідь ведеться від імені дівчинки, але, оскільки весь текст дан в першій особі, це ясним для читача оригіналу лише на дванадцятій сторінці тексту, в кінці першого розділу (де вперше з'являється слово sister). Для читача російського перекладу, однак, це стає зрозумілим вже з перших же рядків, як тільки з'являється дієслівна форма я говорила (в шостому за рахунком реченні тексту). Для загального сприйняття читачем семантичної структури художнього тексту ця обставина, зрозуміло, аж ніяк небайдуже. p align="justify"> Ще більш серйозні труднощі виникають у тих випадках, коли контекст - притому найширший - взагалі не містить ніяких вказівок на родові значення. В якості прикладів такого роду текстів можна навести сонети Шекспіра, що доставляють багато В«неприємностейВ» і літературознавцям, і перекладачам. Відомо, що більшість цих сонетів побудовано таким чином, що з них залишається неясним, чи звертається автор до чоловіка або до жінки. Візьмемо для прикладу два сонета - 40 і 58: all my loves, my love, yea, take them all; hast thou then more than thou hadst before? Love, my love, that thou mayst true love call; mine was thine before thou hadst this more.if for my love thou my love receivest, cannot blame thee for my love thou usest; yet be blam'd, if thou thyself deceivestwilful taste of what thyself refusest.do forgive thy robbery, gentle thief, thou steal thee all my poverty; yet, love knows, it is a greater griefbear love's wrong than hate's known injury.grace, in whom all ill well shows, me with spites; yet we must not be foes.
----------------------- god forbid, that made me first your slave, should in thought control your times of pleasure, at your hand the account of hours to crave, your vassal bound to stay your leisure!, let me suffer, being at your beck, imprison'd absence of your liberty, patience, tame to sufferance, bide * each checkaccusing you of injury. where you list, your charter is so strongyou yourself may privilege your timewhat you will; to you it doth belongto pardon of self-doing crime.am to wait, though waiting so be hell; blame your pleasure, be it ill or well.
Навіть самий ретельний аналіз цих сонетів не дає ніяких вказівок на те, до кого вони звернені - до чоловіка або до жінки. (Певне, це не випадково: сонети Шекспіра мають загальнолюдське, філософське звучання і написані вони нарочито таким чином, щоб їх можна було віднести до людини взагалі.) Подивимося тепер, як перевів ці сонети С. Я. Маршак:
Всі пристрасті, все любові мої візьми -
Від цього придбаєш ти мало.
Все, що любов'ю названо людьми,
І без того тобі належало.
Тобі, мій друг, не ставлю я в провину,
Що ти володієш тим, чим я володію.
Ні, я в одному тебе лише упрекну,
Що знехтував коханням ти моєю.
Ти жебрака позбавив його суми,
Але я простив привабливого злодія.
Любові образи переносимо ми
Важче, ніж отрута відкритого розбрату.
<...
