="justify"> Безперечно, що переклад художнього твору на мовний матеріал, що поза перекладу слів і словосполучень художній переклад не може існувати, і сам процес перекладу теж повинен спиратися на знання законів обох мов і на розумінні закономірностей їх співвідношення.
Художній стиль - мабуть, найбільш повно описаний з функціональних стилів. Разом з тим, навряд чи з цього можна зробити висновок про те, що він найбільш вивчений. Це пояснюється тим, що художній стиль - самий рухливий, творчо розвивається з усіх стилів. Художній стиль не знає ніяких перепон на шляху свого руху до нового, раніше невідомого. Більше того, новизна і незвичність вираження стає умовою успішної комунікації в рамках цього функціонального стилю.
Основною функцією текстів художньої літератури є не інформація, яка об'єднує всі функціонально-стильові різновиди текстів літературної мови, а естетичний вплив на читачів. Саме для текстів художніх творів більш важливо не те, що повідомляється, а те, як це повідомляється. Таку функцію виконує і текст літературної казки.
Незважаючи на обмежене коло тем, що порушувалися у художніх текстах (життя людини, її внутрішній світ), кошти, які використовуються для розкриття їх, необмежено різноманітні. При цьому кожен справжній художник слова прагне не до того, щоб злитися зі своїми колегами по перу, а навпаки, виділитися, сказати щось по-новому, привернути увагу до читацької аудиторії. Мабуть, найяскравішою відмітною рисою саме художнього тексту є надзвичайно активне використання тропів і фігур мови. Ця властивість текстів художнього функціонального стилю було помічено ще в давнину. Дотепер ми використовуємо термінологію естетиків Античності, коли називаємо ті чи інші з цих художніх прийомів.
Говорячи про репрезентативності перекладу художнього тексту, треба зауважити, що кількість її критеріїв тут помітно зростає. Перекладач повинен задовольнити більшому числу вимог, щоб створити текст, максимально повно представляє оригінал в іншомовній культурі. Серед таких критеріїв, звичайно, слід назвати збереження по можливості великої кількості стежок і фігур мови як важливу складову художньої стилістики того чи іншого твору. Переклад повинен сигналізувати про епоху створення оригіналу.
Особливості перекладу казкових творів полягають у передачі їх образності. Це перша трудність при перекладі казки. Якщо перекладач не зумів передати живий, емоційний образ оригіналу, або якщо він замінив конкретний образ більш складним, більш абстрактним, переклад вийде неповноцінним і не буде відповідати оригіналу.
При перекладі казки перед перекладачем виникають великі проблеми і, зокрема, проблеми збереження та передачі національно-культурної інформації, вираженої в тексті різними лексичними засобами (архаїзмами, реаліями).
Вимоги адекватності перекладу, як відомо, припускають точну передачу змістовної сторони першотвору при збереженні його експресивно-стилістичних особливостей. Останній момент звичайно обмовляється і уточнюється наступним чином: збереження стилістичного своеобр?? зія першотвору повинно проводитися з урахуванням функціонального, або прагматичного фактора. Іншими словами, мета перекладача - прагнути не до механічного перенесення всіх стилістичних особливостей оригіналу, а до відтворення рівнозначного ефекту, або «тотожності сприйняття».
Техніка перекладу не визнає модернізацій тексту, грунтуючись на простій логіці рівності вражень: сприйняття твору сучасним читачем першотвору повинно бути аналогічним сучасному читачеві перекладу. Мова не йде про філологічно достовірної копії мови перекладу на той момент часу, коли був написаний оригінал. Сучасний переклад дає читачеві інформацію про те, що текст не сучасний, і за допомогою особливих прийомів намагається показати, наскільки він давній.
Специфіка синтаксичних структур, особливості тропів - все це має конкретну прив'язку до епохи. Але названі особливості передають час лише опосередковано, адже в першу чергу вони пов'язані з особливостями літературних традицій того часу, літературним напрямом і жанровою приналежністю.
Письменник для своїх задумів черпає мовний матеріал з різних мовних стилів мови. При цьому в мовну тканину казки, наприклад, можуть проникати і згадані вище ненормативні елементи мови, т. Е. Слова, вирази, граматичні та фонетичні явища, що порушують в тій чи іншій мірі літературну норму. Це створює проблеми для досягнення адекватності при перекладі, перекладачеві необхідно врахувати і жанрові особливості літературної казки, та індивідуальний стиль автора казки.
У художньому перекладі існують свої особливі закони еквівалентності оригіналу. Переведення може тільки нескінченно зближуватися з оригіналом, але не більше того. Тому що у художнього пере...
