ця В. Симиренка започатковане у Львові Літературне товариство імені Т.Г. Шевченка, Пожалуйста стало центром українського національного руху.
Підрівалі запретили та намірі стерти з лиця землі нас немає як засіб літературного и громадського спілкування легальні українські видання (щоправда, всі друковані Преса Абетка), здійснені после Емський указу.
Першів значний проломом стало видання «Кобзаря» Т. Шевченка накладом 25 тис. прімірніків, що не ВРАХОВУЮЧИ всі Інші книжки, что з'явились всупереч забороні: альманахи «Рада» (1883-1884 р.р.), укладені М. Старицький; «Нива» (Одеса, 1885 р.) Під редакцією М. Боровиковського и Д. Марковича; «Проліски» (Одеса, 1893 р.), «Криничка» (Чернігів, 1896 р.), «Малороссійській збірник» (Москва, 1899 р.) - Зібрав и бачивши Б. Грінченко, «Щирі сльози» (Бахмут, 1899 р.), «Вік» (Київ, 1900 р.) - підготував С. Єфремов.
Чи не удалось прідушіті залишково русский літературу. У сфере художнього письменства продовжувалі працювати в добрі відоміх жанрах [18]:
) Інтимна лірика (І. Франко, Я. Щоголів, І. Манжура, В. Самійленко, Б. Грінченко);
) побутове оповідання (Марко Вовчок, О. Кониський).
А також розробляліся Нові жанри:
) соціально-побутова повість та роман (І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім я», «Микола Джеря», П. Мирний «Хіба ревуть волі, як ясла повні?», «Повія», Б. Грінченко «Під тихими вербами»);
) роман з життя інтелігенції (І. Франка «Boa Constrictor», «Перехресні стежки», Б. Грінченко «Сонячний промінь»);
) соціальна драма (М. Старицький, М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий).
Багат письменників Займаюсь Переклади з других мов (О. Пчілка - твори М. Гоголя, М. Старицький - «Гамлет» В. Шекспіра, П. Куліш - «Отелло» та Інші твори В. Шекспіра, Ніщінській - «Одіссея» Гомера, «Антігона» Софокла, І. Франко - «Фауст» Гете, переклади Біблії).
У Києві існувала друкарня, что належала «Старій Громаді», яка відавала журнал «Киевская старина». У ньом друкувалися літературні твори, наукові праці, дослідження, прісвячені історії України, етнографії, проблемам української мови. Заснований в Москве під Преса Назв «Благодійне товариство видання загальнокорисних і дешевих книг» - з тисяча вісімсот дев'яносто вісім р. Почаїв друкувати брошури для українських селян українською мовою. 1903 р. Київський генерал-губернатор М. Драгоміров дозволивши друкувати в «Киевской старине» твори художньої літератури українською мовою, но вживаючи російської абетки.
Так сама не удалось урядові Повністю запобігті довозові Закордоний видань, в основном Галицького, у Російську імперію. У 1890-1896 р.р. на підросійській Україні Було понад 400 передплатніків Галицьких журналів «Зорі», «Літературно-наукового вісника». Українська мова НЕ Втратили своєї Функції буті мовою літератури.
Українські діячі розумілі значення утвердження української мови в других сферах: політично-публіцістічній, науково-популярній, Науковій, того активно велася робота в цьом напрямку. Найзнаменнішою булу з'явиться на качана 60-их років на Наддніпрянщіні (власне, в Петербурге, альо з призначеня для наддніпрянськіх та КУБАНСЬКЕ українців) Перший напівукраїнського, бо в ньом друкована ї Преса мовою, періодічного видання - місячніка «Основа», что его відавалі В. Білозерський, П. Куліш, М. Костомаров. Це Було видання журнального типу, Літературно-науковий за своим характером, но ї з допісамі побутового змісту. У «Основі» Вперше з'явилися напісані українською мовою публіцістічні статьи ї Наукові праці. Це БУВ передусім доробок П. Куліша, его публіцістічні «Листи з хутора», науково-популярна «Історія України од найдавнішіх часів», «Хмельниччина», «Виговщина», стаття М. Костомарова «Християнство й кріпацтво», нариси Я. Кухаренка « Вівці й Чабани в Чорноморії »та« Пластуни », науково-популярна стаття В. Коховського« усної мова з науки про дощ », нариси А. Свидницького« Великдень у подолян »та С. Номиса« Різдвяні святки ».
З Усього цього матеріалу найбільшу ВАРТІСТЬ для истории украинской Наукової мови мают праці П. Куліша, что їх пізніше, вже в 90-их роках оцінів М. Драгоманов: «Куліш перший у нас почав писати тоді Критичні ї історичні статті по-Українському, - історичні, зрештою, напівпопулярні ».
У 70-х роках з'явились Такі наукові та науково-Популярні праці І. Нечуя-Левицького: «Унія ї Петро Могила» (1875 р.), «Перші Київські князі: Олег, Ігор, Святослав» тисяча вісімсот сімдесят шість р.), Св. Володимир и его нащадки »(тисяча вісімсот сімдесят шість р.),« Татари ї Литва на Україні »(1876 р.),« Український гетьман Б. Хмельницький и козаччина »(1876 р.), Український гетьман І. Виговський »(1879 р.). ВІН ж написавши українською мовою суто наукову роз...
