ння обумовлений наявністю в творі довгого ряду цікавлять нас лексем. Релігійні погляди письменника найбільш повно відображені саме в цьому романі, і, відповідно, при викладі цих поглядів був притягнутий багатий пласт культурологічно орієнтованої лексики.
Слід зазначити, що культуроніми РПЦ використовуються Ф.М. Достоєвським не тільки для створення колориту і більш повного відображення реалій російського життя, але найчастіше є концептуальними, невід'ємними при передачі певної релігійної ідеї, що вимагає серйозного підходу при передачі таких лексем на іншу мову, щоб уникнути втрати закладеного в них сенсу, порушення загальної картини релігійного світогляду автора, втіленого в останньому і найважливішому творі в його творчості.
Складнощі при перекладі культуронімов РПЦ на іспанську мову в першу чергу обумовлені розходженням чільних віросповідань між російськомовними та іспаномовних країнами. У разі останніх абсолютна більшість носіїв іспанської мови сповідує католицизм, що знаходить своє відображення в мовній картині. Реалії православ'я, за рідкісним винятком, не відомі серед іспаномовних, тому для їх адекватної передачі перекладачеві необхідний особливий підхід.
3.1 Аналіз культуронімов відповідно до прийнятої класифікації
При аналізі обраних культуронімов було виявлено, що у творі досить часто фігурують лексичні одиниці з церковної ієрархії (схимонах, ієросхимонах, ієрей, послушник, оголошений, настоятель скиту, ієродиякон, інок) (Прил. А). Серед списку лексем можна зустріти назви з трьох структурних елементів ієрархічної драбини РПЦ: ієрархічні ступеня, біле духовенство, чорне духовенство, а також назви, що позначають нижчих кліриків, перебувають поза триступеневої структури.
Згадки предметів церковного начиння та облачення священиків також нерідкі в творі (Прил. А). Як відомо, спочатку в християнстві клірики не мали спеціальних одягів, але з часом отримали деякі зовнішні знаки відмінності від інших членів Церкви. Коли священик надіває священицькі одягу, він читає молитви, в яких розкривається зміст кожної частини облачення. За часів Ф.М. Достоєвського назви одягів та начиння були більш близькими і зрозумілими широким масам зважаючи на значну ролі церкви у житті суспільства і держави.
Особливе місце займає згадка окремих народно-релігійних традицій, назв, що характеризують віруючих, що присвячують себе певному подвигу, що беруть на себе зобов'язання, що відмовляються від принад життя (юродивий, послушник, мовчальник, постник та ін.) ( дод. А).
Відзначено кілька випадків вживання концептуальної термінології (таїнство сповіді), богослужбової лексики (обідня), екклезіонімов (Козельская Оптина пустинь), еортонімов (Тройця), біблеїзмів (Псалтир) (Пріл.А).
3.2 Переклад поліонімов
На перший погляд, поліоніми не представляє особливої ??труднощі при перекладі на іспанську мову. Так, наприклад, слово ангел [11, с.22 и др.] Майже завжди перекладатися як? ngel, віра [11, с. 12 та ін.] Як fe. Відомо, що і в православ'ї, і в католицтві є вчення про ангелів, це поняття є загальновідомим для двох культур, а поняття віри є основоположним для всіх напрямів християнства. У свою чергу слово монах [11, с. 26] переводиться в більшості випадків як monje. Хоча традиції чернецтва розрізняються в розглянутих релігійних доктринах, але сам феномен як такої, саме поняття чернецтва як відокремлений, аскетичний спосіб життя прекрасно усвідомлюється обома культурами.
Разом з тим нерідкі випадки лише поверхневого відповідності. Розглянемо приклад еортоніма Тройця День [11, с. 268], перекладеного як Pentecost? s (Прил. В). Православні і католики згадують зішестя Святого Духа на п'ятдесятий день після свята Великодня. Але з огляду на відмінності в обчисленнях пасхального дня є й відмінності в дні святкування клечальної дня. Візьмемо також до уваги розходження в навчаннях про Святого Духа в православ'ї та католицизмі, концептуальні розбіжності з цього приводу між Західною і Східною церквою. Отже, кожна зі згаданих конфесій вкладає різний зміст у розглянутий еортонім, і той зміст, який мав на увазі автор як носій православної культури, неминуче підміняється іншим, набуває інший смисловий відтінок. Звичайно, за винятком тих випадків, коли людина знайомий з чужою культурою.
Можна укласти, що межа між поліонімомі і ксенонімомі не завжди чітко простежується, часто відмінності між окремими поняттями в двох культурах представлені лише деталями, втрата яких неминуча при перекладі. Компенсувати дану втрату може лише додаткове знайомство читача перекладу з релігією?? ної культурою іншого народу.
3.3 Випадки запозичення
А.М. Антонова відзначає,...
