на) "земля"
на (але) "поле"
(слово було явно запозичене з корейської мови, оскільки воно часто зустрічається в географічних назвах древньої Кореї. Наприклад, компонент на (ра) входить до назви таких державних утворень, як Сілла або Сораболь (яп. Сірагі), Їмна (Мимана), Тхамна і т.д.). /Td>
13.
миль "вода"
МЗС "вода"
14.
маль, мури "Група"
мура "група", "Зграя"
15.
пурі "село", "Селище"
мура "селище" (Прояп. пуре)
16.
сйома "острів"
сіма "острів"
17.
сурі "вершина"
сора "небо"
18.
чира "маленький камінь "
тири "пил"
19.
коран' "темно-червоний"
кура "темний", куро "чорний"
20.
супі "червоний"
сабі "іржа"
Софо "земля червоного кольору"
Наведені вище лексичні подібності говорять, насамперед, не про просте запозичення древнеяпонском мовою слів з мови Когурьо, Пекче і Кая, а про близьку спорідненість цих мов і методичне і поетапному проникненні корейської мови на Японський архіпелаг, що підтверджує історичну взаємозв'язок між державними утвореннями на Корейському півострові і Ямато.
Ця взаємозв'язок повністю заперечує припущення деяких японських вчених (Егамі Н., Хатторі С., Ісіда Е.) про те, що, незважаючи на наявність спільного мовного предка, японська та корейська мови розділилися кілька тисяч років тому, в результаті чого японська мова сформувався вже в епоху Яеї. З цього приводу Арутюнов С.А. займає нейтральну позицію, вважаючи, що в період Яеї між мовами прийшлого населення Північного Кюсю і представниками центральних районів Японії вже немає істотної різниці, і тому в період завоювання в цьому відношенні особливих зрушень не відбулося.
Більше того, більшість лінгвістів схиляється до того, що в епоху Яеї японську мову тільки починає формуватися. Японський лінгвіст Воно Сусуму думає, що в Японію японську мову був занесений взагалі тільки після 300 року н.е.
Про тому, що процес формування японської мови під впливом корейських племен розтягнувся на тривалий період, говорить той факт, що, незважаючи на певні відмінності, представники островів Рюкю близькі японцям лінгвістично, антропологічно і етнографічно. За даними глоттохронологіі, поділ японського та рюкюскіе мов сталося 1500 років тому, тобто приблизно в 4 столітті н.е. Виходячи з цього, можна припустити, що в цей час на Північному Кюсю з'явилася велика група людей, прибула з Корейського півострова і витіснила з даного району частина що проживали там людей. У результаті цього предки рюкюсцев пішли на південь, а прибульці, яких можна назвати предками японців, розселилися не тільки на Кюсю, а й на острові Хонсю, Сікоку та інших прилеглих островах. Про це свідчить те, що діалект Кюсю є проміжним між діалектами рюкюскіе і західно-японських мов. Крім того, найбільша кількість тих, хто прийшов з материка неологізмів характерно для діалектів Кюсю, в той час як найбільше число архаїзмів зустрічається в японському діалекті району Тохоку і південних діалектах Рюкю.
Таким чином, виходячи з того, що протягом багатьох століть відбувалися вельми активні контакти між жителями Японських островів і племенами-прибульцями, а також, враховуючи паралелі, наявні між мовами Когурьо, Пекче і Карак, про яких згадується ще в стародавніх китайських джерелах, японську мову можна співвіднести як споріднений групі древнекорейское мов, які можна назвати пуеской групою. Що стосується рюкюскіе мови, то його можна віднести до однієї з гілок протокорейского мови, на якому говорили жителі Корейського півострова в період неоліту.
Звичайно, перехід Японії до політики самоізоляції призвів до того, що в подальший процес еволюціонування японської мови втрутилися мови тих племен, які не встигли асимілюватися з переселенцями періоду Яеї і Кофун, що представляли родинних корейцям племен. Це і призвело до активних запозичень лексичних елементів з австралонезійского мови, фонетичної трансформації японської мови, призвела до спрощення мови. Але як би то не було, племена, довгий час знаходилися в тісних мовних контакта...
